Попри високий рівень напруги серед активних громадян, цей рік не є особливим як порівняти з іншими країнами. У нас, як і в Європі та Америці, досі переважають фейкові новини, популізм та брудні інформаційні компанії. Сьогодні ж одним з ключових напрямів гібридної атаки на Україну є інформаційна кампанія, спрямована на зміну геополітичного курсу.

Інакше кажучи, найактивніше нам «продають» дві ідеї: про поступове примирення з росіянами, та про позаблоковість України на світовій арені. На перший погляд ці тези можуть здатися протилежними, проте обидві обертаються навколо одного і того ж: завадити Україні наблизитись до NATO. Але чому?

Найбільше ця ідея лякає росіян, адже що ближче бази Альянсу до їхнього кордону, то скоріше можна буде розпочати монтаж пам’ятника Бандері на Червоній площі. Хай там як, а останніми роками Україна впевнено рухалася у цьому напрямі, підрихтовуючи власну боєздатність під стандарти Альянсу.

До речі, український підрозділ ССО першим у світі отримав сертифікацію від Альянсу, не бувши його членом.

Простіше кажучи, наша тактична група перебуває буквально на одному щаблі зі спецпідрозділами світового рівня.

Чому на Росії так бояться Альянсу, і чи треба його боятися нам

Абревіатура НАТО, що перекладається як Організація Північноатлантичного договору з’явилася на світ лише 70 років тому. Це — військово-політичний союз 29 держав, які незмінно дотримуються правил об’єднання. Але перш ніж зрозуміти суть договору, важливо поглянути на контекст, у якому його було укладено.

Ключовою точкою стала Друга світова війна, головна трагедія XX століття. Вона чітко дала зрозуміти, що стара модель європейської оборони зламалася. Окрім переосмислення архітектури оборони самої Європи, не меншою загрозою був і післявоєнний реваншизм нацистів та агресивна політика СРСР.

За рік до укладання Північноатлантичного договору в Брюсселі зустрілися представники Бельгії, Британії, Люксембургу, Нідерландів і Франції та почали міркувати щодо об’єднання заради миру. Поступово лідери країн зрозуміли, що без допомоги США та Канади в них навряд вийде збудувати дієву модель військового союзу. Так ідея створення спільної оборонної системи перетворилася на те, що ми сьогодні знаємо як НАТО.

1949 року у Вашингтоні було укладено Північноатлантичний договір. СРСР усіма можливими засобами намагався зірвати його підписання, проте всі закиди з радянського боку просто проігнорували.

Головний офіс НАТО, 1949 рік.

Договір базується на засадах демократії, свободи особистості та законності. Він є найкращою на сьогодні моделлю колективної безпеки, де країни-учасниці об’єднують свої зусилля заради забезпечення миру на континентах.

Договір забороняє будь-які військові дії в інших країнах, якщо це суперечить цілям НАТО.

Інакше кажучи, просто прийти і розбомбити місто Альянс не може. Для цього треба бути нестабільним та озброєним регіоном, який становитиме пряму загрозу країні-учасниці.

П’ята стаття Договору НАТО

Ця ключова стаття декларує, що збройний напад на одну або кілька країн Альянсу вважається нападом на усіх. Країні-підписанту на допомогу відразу спрямовують сили усіх членів НАТО. Не менш важливим моментом у НАТО є те, що Альянс має колегіальну виконавчу систему, щось на кшталт козацької ради чи віче на Майдані. Вона так і називається — Північноатлантична рада. Тобто об’єднання не має військового штабу, який розробляє загарбницькі військові операції. Їхня модель навіть не передбачає його існування. НАТО має лише механізм координування дій на території країн-учасниць. Тож кожна країна має свій голос під час ухвалення будь-якого рішення Альянсу.

Країни самостійно ухвалюють рішення щодо участі у міжнародних військових операціях. Основа всіх рішень — консенсус. Затверджується рішення тоді, коли всі країни дають свою згоду. Переговори й консультації можуть тривати місяцями, а то й роками. У разі, якщо дійти згоди неможливо, рішення визнається недієздатним та летить у смітник. Утім, таких випадків у історії НАТО майже не було.

Теза про «танці під американську дудку» розсипається, якщо хоча б трохи зануритися в суть.

Бази НАТО в Україні = нічний жах для росіян

Палка уява московських пропагандистів нав’язує нам картинку, де в разі підписання Договору, Україну заповнюють американські солдати, будують усюди свої бази, блокують пересування нашої армії та стають панами нашого краю. Але насправді членство у НАТО — це насамперед військова інфраструктура, що розгортається по всій країні. Колись противники НАТО спирались на ст. 17 Конституції України, яка забороняє розміщення іноземних військових баз на нашій території. На щастя, на початку року до закону внесли зміни.

На території країни підписанта створюються військові полігони, де проводяться регулярні навчання. Варто зазначити, що Альянс заохочує обмін військовим досвідом, то ж полігони стають місцем кооперації армій різних країн. Це дозволяє не тільки отримати нові навички, але й ментально зрозуміти свого союзника.

Другим об’єктом є військові бази, де розташовуються підрозділи армій країн Альянсу. Там базується міжнаціональний батальйон, приведений у бойову готовність.

ССО Збройних сил України на навчаннях Combined Resolve XI у Німеччині.

Звичайно ж, передбачено розташування авіабаз, складів із військовою технікою та центрів стратегічної комунікації. Залежно від хисту країни-учасниці, будується й інший прикладний центр. Ми вже розповідали про цифровізацію Естонії та її передові технології. Не дивно, що з 2014 року там розташований ще й координаційний центр кіберзахисту НАТО.

Альянс проводить політику «відкритих дверей», себто вступити до нього може кожна європейська країна. Для вступу потрібно розділяти засади Договору і досягти певних військових, економічних та політичних показників. Задля полегшення цього процесу, НАТО надає документ під назвою «План дій щодо членства в НАТО», де все детально розписано.

Що таке «стандарти НАТО»?

Славнозвісні «стандарти НАТО» включають безліч елементів, починаючи з тактичної медицини, і завершуючи балістичними стандартами. Так повелося ще з часів Холодної війни, коли на озброєння радянської армії взяли кулеметний набій 7.62х39. Балістичний стандарт НАТО передбачає набої 7.62х51, які мають кращу балістику через якісніший порох.

Сьогодні наші військові роблять великі кроки до рівня стандартів Альянсу завдяки постійним навчанням на території України — Rapid Trident, Sea Breeze, Riverin тощо. Ба більше, як порівняти з європейськими армійцями, наші воїни мають власний досвід танкових та артилерійських боїв, і діляться ним. Зі свого боку, ми вчимося в НАТО керуванню безпілотниками, мінній безпеці та снайперській справі.

Усього система стандартизації НАТО нараховує майже 1300 пунктів.

Тож процес інтеграції до Альянсу, як не крути, буде тривалим. Утім, торік парламент закріпив наш курс до НАТО, законодавчо затвердивши наші військові стандарти за зразками Альянсу. Ми на шляху до членства, і здогадайтеся, кому це не подобається.

Порівняння оборонного бюджету європейських країн НАТО і Росії.

2014 року, коли наша армія була у скрутному становищі, політика РФ щодо нас була вкрай агресивною: заклики «мачіть іх» і «дайдьом да Кієва» лунали звідусіль.

Сьогодні ж, коли наші ССО проводять спецоперації рівня MI-6 і Моссаду, тактика московитів перейшла до «дружньої фази». Сьогодні нам пропонують «телемости дружби», діалоги з окупантами й пропозиції «просто припинити стріляти».

Ці дії спрямовані на розділення українського суспільства та його поступову гібридну окупацію промосковськими діячами.

Членство України в НАТО — рецепт розв’язання усіх проблем?

Аж ніяк. Це лишень поліпшить наш інвестиційний клімат, стабілізує рівень безпеки та дозволить провадити зовнішню політику нового рівня. Напад на Україну буде прирівнюватися до нападу на США з усіма наслідками. За умов «позаблоковості» чи чергового «договорняка» з московитами про такий рівень обороноздатності нам не варто й мріяти.

Зі свого боку, ми заохочуємо наших читачів до критичного мислення в епоху fake news та гібридної інформаційної війни. Сподіваємося, що у цій статті надано достатньо посилань на джерела, аби ви власноруч аналізували ситуацію і знаходили самостійні рішення.

Публіцист, інженер сонячних панелей. Пишу про суспільство, екологію та енергетику.

Підтримайте Токар
50 грн.

10% середньостатистичної статті,
або ж пів дня роботи нашого сервера

Підтримати
Ось вона, нагода стати причетним до розвитку незалежних медіа!
Коменти
Владислав

Друга світова війна, головна трагедія XXI століття.????

Назар Токар

ХХ звісно, виправили