Руйнуємо міфи про зелену енергетику

Зайшовши до гіпермаркету, ви можете побачити людей, які зважують овочі у невеличких сумочках-сіточках замість поліетилену. Великі сучасні офіси дедалі частіше відмовляються від паперових стаканчиків. Одним словом, екотренд в Україні сьогодні на висоті, і це чудово.

Ключовим інфраструктурним фактором у кліматичній боротьбі залишаються відновлювальні джерела енергії — вітряки, сонячні панелі, геотермальні станції тощо. Ви могли бачити, як один із сучасних диктаторів налякав своїх підданих тим, що через вітрогенератори на поверхню вилізають хробаки, а безневинні пташки перетворюються на фарш.

Ще у III столітті до н.е. старогебрейський народ знав,  «Що було, те і буде; і що робилося, те і буде робитися, і немає нічого нового під сонцем». Світ пережив сотні війн проти інновацій, переживе і сьогоднішні. Щодо альтернативної енергетики побутує багато міфів, які ми змушені спростувати. І нехай пробачать нам нафтово-вугільні олігархи!

Альтернативні джерела не пристосовані до нашої слабкої електромережі

Цей міф ґрунтується на правдивому факті про те, що нинішня система електропередач функціонує на межі зриву. Простіше кажучи, проєктуючи міжміську електромережу, совєцькі інженери не могли собі уявити, що ми заряджатимемо ноутбуки та смартфони. Левова частка ліній електропередач в усьому світі застаріла.

Проте альтернативна енергетика працює трохи інакше. Усі нинішні ТЕС, АЕС і ГЕС були створені для того, аби живити населенні пункти навколо себе. Передавати струм на відстань вигідно, лише коли він має високу напругу, що зі свого боку утворює складну систему з ЛЕП і трансформаторів. Це не тільки «прив’язує» міста до точки генерації, але й навантажує мережу.

Натомість альтернативні джерела створені, аби давати енергію, там де вона потрібна, а не там, де вирішила держава. Локальна електростанція, що живить маленьке десятитисячне місто, знімає напругу із застарілої мережі, існуючи автономно. Відновлювальні джерела звільняють нас від прив’язаності до електростанцій і дають максимальну енергосвободу.

ВДЕ — забавка для заможних держав. У бідних країнах вигідніше палити вугілля.

До речі, це улюблена теза вугільного лобі, які рятують простий народ від зубожіння. Мовляв, нехай Скандинавія забавляється зі своїми вітряками та сонячними електростанціями, зелена енергетика не для нас.

У бідних країнах Азії ніхто не буде вкладати такі гроші, тож нумо налагодьмо туди постачання нашого вугілля. Ви що, хочете людей без світла залишити?

У якості контраргументу можна було б надати низку досліджень, які руйнують цей міф. Або навіть показати дослідження-спростування на двадцять сторінок. Але популізм працює інакше, спонукаючи нас погоджуватися з простими розв’язаннями складних проблем. На тлі всесвітньої боротьби з бідністю вугільне лобі видає свої послуги за найкраще рішення. Вищезгадані дослідження розповідають нам, чим це загрожує.

У короткостроковій перспективі ТЕС справді вигідна – вчора завершили будівництво станції, і вже сьогодні з’явилося світло. Проте в довгостроковій перспективі (десь за 3-5 років потому) усе стає абсолютно навпаки.

Зелена енергетика не покриє усіх наших потреб

Мовляв, наші потреби сьогодні настільки великі, що ВДЕ стануть лише додатком до наявної енергосистеми, проте ніколи її не замінять. Справді, сьогодні ВДЕ не можна розглядати як самостійне джерело генерації, адже її рівень ще замалий. Інакше кажучи, квадратний метр сонячних панелей сьогодні виробляє замало, аби замінити атомну електростанцію. Проте ситуація щороку змінюється.

Тут ми знову дозволимо собі прикріпити кілька досліджень, які в один голос говорять про те, що ми не знаємо усього потенціалу ВДЕ. Подивіться, як науковці сміються з досліджень початку 2000-х, де альтернативним джерелам пророкували крах.

Попит на електроенергію зростає, але й технології, які збільшують продуктивність сонячних панелей і вітряків, розвиваються. Враховуючи світові замашки перейти на відновлювальну енергетику до 2050 року, напрям є перспективним.

Сонячні панелі небезпечні, бо зроблені з токсичних матеріалів

Ні. Ні. І ще раз ні. Ані від випромінювання, ані від виготовлення сонячних панелей людина не отримує жодної шкоди здоров’ю. Людям, які звикли кидати батарейки, бананову шкірку і пластикову пляшку в один сміттєвий пакет, звичайно, важко це сприйняти. Проте — ще раз: сонячні панелі не утворюють шкідливого випромінювання і не загрожують вашому здоров’ю.

При виробництві сонячних панелей використовуються токсичні матеріали, проте їхня кількість та концентрація надзвичайно мала, як порівняти з вугільною чи нафтовою промисловістю. Чергове дослідження від Scientific American доводить, що продукувати їх легше і безпечніше як для довкілля, так і для самих робітників.

Зелена енергетика не забезпечить стільки робочих місць, скільки дає нафта і вугілля

Через енергетичні суперечки останніх років постали серйозні питання щодо усієї паливної індустрії. Вийшов навіть розгорнутий матеріал, який чітко визначив, що нам достеменно не відома кількість осіб, що працюють у паливній сфері.

Дослідження 2017 року дає оптимістичний прогноз: альтернативна енергетика поступово заміщує старі робочі місця. Також науковці зауважують, що найбільший потенціал зростання мають ті країни, які щойно застрибнуть до «зеленого» поїзда.

Ціна за акумулятори перекриває вигоду

Це є одним зі стоп-факторів не тільки при купівлі сонячної електростанції, але й електромобіля. В останніх ситуація така, що новий акумулятор може коштувати майже половину вартості автівки, як це буває зі старими Nissan Leaf. Альтернативна енергетика також передбачає наявність акумулятора, аби забезпечити максимально ефективну генерацію. І ось що насправді коїться з акумуляторами.

Коли люди говорять про коштовні акумулятори, вони навряд чи звертають увагу на динаміку цін. Якщо ви заґуґлите «batteries capacity growth», то побачите й тенденцію зростання місткості акумуляторів. Порівняйте це зі зниженням цін на батареї та забийте цвяха до труни й цього міфу.

Підсумовуючи, все ж зауважимо, що альтернативна енергетика досі не є однозначним розв’язанням кліматичної проблеми. Наступні 10 років ми точно нікуди не дінемося від атомних електростанцій, ядерних відходів та інших ласощів. Враховуючи досі неконтрольовану зміну клімату, «зелена» енергетика залишається єдиним можливим варіантом розв’язання проблеми, однак не панацеєю.

Після лауреата Нобелівської премії з економіки 2017 року Річарда Талера, людство поновило свою цікавість до поведінкової науки. Дедалі більше науковців стверджують, що не менш важливим чинником є наша поведінка щодо довкілля. А отже, аби не помирати влітку від спеки, а за 20 років не мігрувати через затоплення Одеси, слід поводитися відповідально. А саме — менше смітити, більше віддавати на перероблювання і максимально відмовитись від пластику. Допоки не стало запізно.