Це друга серія цієї частини «Твоєї історії». Перша – тут.
1113 р. на цій умовно «українській» частині норманського світу з’являється таємнича «Повість временних літ». Чому таємнича? А тому, що оригінал (якщо він існував) був написаний невідомо якою мовою, ніхто його не бачив, текст відомий тільки з наступних списків (деталі цієї історії тут: Толочко О. П. Повість временних літ // Енциклопедія історії України: у 10 т.- К.: Наукова думка, 2011.- Т. 8: Па-Прик.- С. 280).
Бо 2+2 = 4, а не тому, що так вважають правильним у Москві або деінде. Ага.
ХІІ ст., особливо роки 1113—1125 славні князюванням Володимира ІІ Всеволодовича (Мономаха) – сина Всеволода Ярославича і дочки візантійського імператора Костянтина Мономаха. Одружений він був із англійською принцесою Гітою. Його син Мстислав — зі шведською принцесою Христиною, молодший син Юрій — з дочкою половецького хана, дочка – дружина угорського короля Коломана.
Я про це так докладно, бо започаткована століттям раніше традиція одружень рівних за соціальним статусом із рівними тривала, аж гай шумів. У цьому сенсі, але не тільки, Київська Русь (територіально тоді це сучасні Київщина, Волинь, Турово-Пінщина, Переяславщина, Смоленщина, Новгородщина, Мінська земля та Поволжя) впродовж 150 років мала різноманітні та різнобарвні зв’язки із Візантією – найбільшою потугою тогочасного європейського світу.
Підкреслити це важливо принципово. Адже від власне «європейського» тогочасний «візантійський» світ відрізнявся і вищим рівнем матеріального виробництва, і стійкими впливами античних наукових, літературних та мистецьких традицій, вірою в можливість індивідуального Спасіння, стійким збереженням античних традицій в освіті, науці, літературній творчості, образотворчому мистецтві, культом імператора, централізованою бюрократичною системою управління.
Данило
Сорі , але хоч пишіть частіше, а не закидайте кілька тез і потім вас місяць немає