Що не так з українською музикою?

У країні, де речниця Президента перестрибує з одного скандалу в інший, навряд чи музика є головною проблемою. Та це лише на перший погляд. Насправді ж торішнє дослідження (а їх сьогодні буде багато) виявило, наскільки музика і загальний культурний фон формують нас самих. Спойлер — максимально.

Музика впливає. Як не крути

Дослідження впливу культури на життя людей посилено проводять вже третє десятиліття. Одним з найпоширеніших напрямків є етномузикологія, яка досліджує фольклор і шукає зв’язки між культурним та соціальним. Вивчають те, що лунає всюди: від корпоративів та весіль до урочистих церемоній і масових заходів.

Дослідження музичних смаків, напрямків та тенденцій певною мірою можна вважати діагностикою суспільства. Відоме дослідження під назвою «Як музика впливає на наш мозок» поставило жирну крапку у суперечках щодо музики та культури загалом. То що ж відбувається з музикою в Україні?

Перша проблема — вона здебільшого російська

Нам би дуже кортіло зробити цілісний нейробіологічний аналіз гуцульських коломийок чи весільних підбірок Наддніпрянщини, проте сьогодні мова піде про співочий хіт-парад. Для наочності ми використаємо YouTube Music, один з найпопулярніших в Україні музичних сервісів.

Це — улюблені треки українських слухачів. Перші 10 пісень в Україні не містять ані слова українською. Та чи мають вони їх містити взагалі? Певна частка громадян спілкується російською, тому жодної дивини у переліку топ-пісень немає. Проблема полягає у тому, що наратив цього списку залишається незмінним. В українському медіапросторі російське завжди перше.

Україномовним «промінчиком» у хіт-параді є пісні про «ахрану-атмєну» та «вільні каси». Можливо, проблема не у навалі російського, а у відсутності українського?

Друга проблема — вона здебільшого попса

🔔Час для аналізу чергового дослідження. А воно розповідає нам про те, чому попса завжди буде найвідомішою і найуспішнішою з точки зору аудиторії. Коротко кажучи, поп-хвилі містять приємний нашому вуху темп, тональність та структуру. Класична схема «вступ-куплет-приспів-куплет-приспів».

Починаючи зі Свєти Лободи та гурту «MOZGI», завершуючи MARUV та «Врємя і Стєкло» — переповнені концертні зали гарантовано. Заради наочності зверніть увагу на музичні білборди свого міста: які концерти рекламують найбільше? Напишіть свою думку у коментарях.

Третя проблема — вона здебільшого має кризу змісту

Ви ніколи не дивувалися, чому, слухаючи одні пісні, хочеться буквально встати з труни, а слухаючи інші — перестати відчувати іспанський сором? Звісно ж, річ у якості мелодії, інструментах та ваших вподобаннях. Але не менш важливою складовою пісні є зміст, а з ним у багатьох треках відверто кепсько.

Річ у тім, що більшість пісень мають шаблонний зміст, себто створені у рамах одного емоційного наповнення. Наприклад, пісні про любов це нерідко схема «я тебе любила, а тепер самостійна незалежна», або ж «ти така красива, зроблю все заради тебе».

Співати про засадничі й добрі речі, як-от кохання, дружба чи патріотизм — чудово. Проте коли більшість пісень має однаковісінький кістяк, втрачається і зміст, і унікальність.

До речі, цікавим прикладом краси нашої музики є маловідома пісня «LV» від гурту «Скрябін». Вона загортає досить банальну історію у добру обгортку оповідання. На знак пошани O.Torvald навіть записали на неї непоганий переспів.

Четверта проблема — вона здебільшого «поза політикою»

Тут все просто: епатаж відомого миролюбця Івана Дорна нічим не відрізняється від перформансу «#ВСЕММИР» Олега Винника. Музика поза політикою, і крапка. Усі за мир, музика не має меж.

Направду, музика як культурний продукт не пасує політиці взагалі. Вищезгаданий Кузьма Скрябін згодом вибачався за свої виступи на підтримку «Партії Регіонів». Взагалі, обрамляти свою творчість політикою — слизько і непрофесійно. Але є одне «але».

Слово «політика» використовують як синонім слову «позиція», а отже будь-яке соціально забарвлене слово з вуст співака розглядається як політичне звернення. Такий світогляд запозичений у нашого північного сусіда, де взагалі усе «без політики»: музика, кіно, література.

Український слухач поступово звикає до російського культурного продукту, а окупанти видаються не такими вже й окупантами.

Ну а потім із теренів токарщини приходять зодягнуті у мазепинку та маринарку бандерівці, які розповідають про якусь війну, культуру та державу. Сусід-захисник не бариться з допомогою, і вже за кілька років ваше містечко проголошує себе «народнай рєспублікай».

Що тут сказати? «Давайте без політики».

Як врятувати українську музику?

Найочевидніше — гривнею. Наші дивовижні читачі допомагають нам існувати та розвиватися. Підписка на музичні сервіси коштує менш ніж 100 гривень на місяць, а гроші підуть тільки тим виконавцям, яких ви слухаєте.

Ми віримо, що більшість наших читачів полюбляють якісну українську музику, а отже, є маленькими двигунами нашого культурного локомотива. Отож, слухайте, відвідуйте, поширюйте і створюйте українське.

Все буде Україна! 🇺🇦