Сподіваємось, Юпітер не дуже сильно засмутився, передаючи «супутникову корону» новому королю — Сатурну. Бо днями астрономи виявили 20 невідомих раніше супутників цієї планети.
Про відкриття повідомили у Центрі Малих Планет. Знайшли супутники з використанням телескопа «Субару», що розташований на Гаваях на вершині вулкана.
Ілюстрація нововідкритих 20 супутників
Усі 20 нових супутників крихітні — завширшки приблизно 8 км. Сімнадцять з них рухаються по ретроградній орбіті. Тобто у зворотному напрямку до обертання Сатурна. Витрачають вони понад три земні роки, аби зробити один повний оберт. Можливо, ці небесні тіла належать до «Норвезької групи» сателітів планети, які мають однакові основні параметри орбіт. Три інші супутники Сатурна — проградні, і рухаються у тому ж напрямку, що й планета-покровитель. Один повний оберт вони завершують за 2-3 роки. Є теорія, що два супутники колись були одним цілим, але розпалися.
Подібні угруповання супутників спостерігаються також і навколо Юпітера. Це вказує на жорсткі зіткнення між ними в межах Сатурна або із зовнішніми об’єктами (як-от астероїди чи комети)
Скотт Шепард з Інституту науки Карнегі у Вашингтоні
Якщо це так, то це тільки підкріплює здогадки щодо формування Сонячної системи — Небулярну гіпотезу, згідно з якою мільярди років тому Сонце і планети утворилися з розріджених газів та пилу. Під час формування в газопиловому диску утворилися масивні «згущення», що й дало початок планетам. Під час цього Сатурн оточило кільце з пилу і газу. В деяких місцях з’являлися згустки, які згодом перетворились на супутники.
Нові супутники Сатурна – це величезний крок у вивченні Сонячної системи
Адже, детально досліджуючи маленькі сателіти гігантських планет, ми краще розуміємо, як планети нашої Сонячної системи формувалися та розвивалися.
Проте ми знаємо дуже мало і космос для нас ще й досі велика загадка. Тому в Юпітера є всі шанси повернути собі «корону», якщо ми дізнаємось і про його інші сателіти.
