Сучасний світ — це світ корпорацій. Ми купуємо їхню продукцію, носимо їхній мерч і обговорюємо їх у соцмережах. Подекуди транснаціональні корпорації (ТНК) відоміші і впливовіші за цілі держави. Зрештою, ти можеш не знати, хто є депутатом від твого виборчого округу, але безпомилково впізнаєш, із чим у тебе асоціюється слоган «свято наближається».

Певною мірою, це добре, адже ТНК створюють чимало робочих місць, а уряди малих держав проводять реформи, щоб «сподобатись» їм і в такий спосіб привабити до своєї держави. Однак сьогодні мова піде не про позитиви.

Гонконг поза політикою?

5 жовтня генеральний менеджер «Г’юстон рокетс» опублікував твіт на підтримку протестувальників Гонконгу. У відповідь китайські спонсори швидко згорнули фінансову підтримку баскетбольної команди. «Г’юстон рокетс» засудили всі, починаючи із китайських соцмереж і закінчуючи главою китайської баскетбольної асоціації й колишнім гравцем команди Яо Мінем.

Вибачте нам. Ми любимо Китай

Джеймс Гарден, гравець «Г’юстон рокетс»

Вибачатися довелося вже не тільки генеральному менеджеру, але й власнику клубу, головним зіркам та навіть функціонерам із NBA. Причому чиновники NBA вибачились двічі. Такі дії викликали чимало запитань у публіки, яка до того активно підтримувала команди, що відмовлялися відвідувати Білий дім, доки там хазяйнує Дональд Трамп. Тепер американці не розуміють, чому чиновники вибачаються перед державою, що відома цензурою та неповагою до прав людини.

Ця історія не виняток. Так, Blizzard дискваліфікувала гравця у Heartstone на шість місяців, позбавивши його частини виграшів за публічну підтримку гонконзьких протестувальників. Окрім самого гравця, на горіхи від компанії отримали й ведучі трансляції, які просто опинилися не там, де слід, ще й не слушної пори.

Іншою компанією, яка «вляпалась» у Гонконг, стала Apple.  Компанія кілька років тому пішла проти самого ФБР, яке вимагало ключі від iPhone для доступу до повідомлень стріків із Сан Бернардіно. Однак цього року компанія вирішила захистити свій ринок.  Нещодавно стало відомо, що Apple все ж видалила застосунок HKmap.live.

Додаток використовували для неправомірних дій там, де не було поліції

Тім Кук, виконавчий директор Apple inc.

Раніше, під тиском користувачів додатка, Apple все ж повертала HKmap.live до Apple Store. Його активно використовували протестувальники, адже в додатку можна позначати точки зіткнень із поліцією, а також райони, де розпилювали сльозогінний газ.

Твіттер сенатора від Техасу Теда Круза.

Єдиними, хто з відомих гравців досі стоїть на своєму, залишаються творці мультсеріалу «Південний парк». Після виходу серії Band in China (співзвучно із Banned in China), де висміяно китайську цензуру, мульт заборонили в КНР. Автори не пішли на поступки й у наступній серії знову висміяли стан свободи слова в Китаї.

Позицію творців мультсеріалу підтримали у Гонконзі, де на стінах хмарочосів транслювали серію Band in China. 

І ти, Google?

Як бачимо, маленький Гонконг робить для зменшення співпраці США та Китаю й привернення громадськості до прав людини подекуди більше, аніж санкції американського уряду. Компанії змушені обирати між великим ринком й авторитетом на Заході. Важко сказати, чи кожен з перелічених скандалів остаточно закінчений, радше ні, аніж так. Нещодавно проблеми з китайським урядом отримав ще один американський технологічний гігант.

У Google Play Market заборонили гру «Революція нашого часу». Гра висвітлює будні гонконзьких протестувальників, які щоразу активніше проводять антиурядові протести.

Пояснюючи заборону, представники Google зауважили, що «додаток використовували для отримання вигоди із чутливих подій, і як спосіб наживи на сучасних конфліктах й трагедіях». Зі свого боку протестувальники стверджують, що 80% зібраних коштів йшли у фонд допомоги мітингарям. Тож хто саме отримував вигоду від додатка, мабуть, ще варто довести.

Кінець історії?

1992 року, відразу після розпаду СРСР, вийшла книга Френсіса Фукуями «Кінець історії та остання людина». В книзі, яка зробила автора відомим, було проголошено кінець ери ідеологій і повний тріумф західного лібералізму. Попри сильну критику книги, можна сказати, що принаймні сучасний Захід вже позбувся ядра, яке вело його до перемоги в «Холодній війні».

Йдеться про захист ідеалів прав людини поза власними кордонами. Завдяки тому, що права людини були в центрі американської політики, США не тільки перемогли СРСР. Від цього виграли й союзники найбільшої світової демократії, які до 80-х років не вирізнялися ані повагою до прав громадян, ані розвиненою економікою. Серед них Південна Корея, Чилі та Іспанія.

Тепер все інакше. Ми бачимо, як Захід потурає диктаторам із Росії, Китаю чи Саудівської Аравії. В деяких країнах значно більше затягнутих гайок, аніж наприкінці XX століття. Політики й керівники компаній не захищають те, за що боролись їхні попередники. Натомість, беручи російські чи китайські гроші, посилаються на «відмінності у суспільствах, державних устроях чи сприйнятті світу». Власникам бізнесу варто замислитись: чи справді гроші важливіші за ідеали?

Підтримайте Токар
50 грн.

10% середньостатистичної статті,
або ж пів дня роботи нашого сервера

Підтримати
Ось вона, нагода стати причетним до розвитку незалежних медіа!
Коменти