З місії NASA «Нові обрії» про Плутон ми дізналися багато нового. 14 липня 2015 року апарат пролетів за 12,500 км від поверхні планети й здійснив перше дослідження Плутону космічним апаратом. Завдяки цьому ми знаємо, що поверхня карликової планети набагато активніша, ніж ми могли уявити. Стало відомо, що Плутон має атмосферу й що колись на його поверхні була рідина. Але, як часто буває в науці, від цієї інформації з’явилося більше питань, ніж відповідей.

Це стимулює продовження дослідів та нові місії. Наступною метою досліджень може стати орбіта планети. Зараз NASA активно розглядає цей варіант. 

Спочатку треба розробити план місії

NASA почала фінансувати розробку плану місії. Цим займається Південно-Західний науково-дослідний інститут. Це одна з найстаріших і найбільших некомерційних прикладних науково-дослідних організацій у США. Завдання науковців визначити «важливі атрибути, доцільність та вартість можливої ​​майбутньої місії на орбіту Плутона». 

Зображення зроблене при максимальному наближенні зонда «Нові обрії» до поверхні Плутону

Зображення, зроблене при максимальному наближенні зонда «Нові обрії» до поверхні Плутону

Це одна з десяти можливих майбутніх місій NASA. Річ у тім, що компанія спонсорує різні дослідницькі установи, даючи їм завдання дослідити той чи інший проєкт. Потім усі результати збираються в одному виданні – Planetary Science Decadal Survey, яке опублікують вже у 2020 році. Видання визначає ключові питання, що стоять перед планетарною наукою та окреслює рекомендації космічних місій на найближчі 10-15 років. Комітет обирає технічно можливі місії й аналізує їх потенціал і, зробивши висновок, публікує список пріоритетних.

Яким буде апарат, що полетить до Плутону

Дослідники розроблять проєктні вимоги до орбітального апарату та його корисного навантаження, щоб мати оцінку витрат та ризиків місії. Задача вже в процесі й остаточний звіт буде готовим на початку 2022 року.

Наша ідея полягає в тому, щоб відправити на орбіту Плутона один космічний корабель на два земні роки, аби дослідити хоча б одну карликову планету поясу Койпера

Карлі Хоуетт, ініціатор проєкту

Основна перешкода в місії до орбіти Плутона — це пальне. Щоб зробити повний оберт навколо карлика, його потрібно дуже багато. Треба вивчити супутники, атмосферу, сонячний вітер та інші аспекти. Але дослідження 2018 року показало, що космічний апарат міг би використати як допомогу гравітацію Харона, супутника Плутона. Так зонд зможе набагато довше досліджувати Плутон, а потім рухатися глибше в пояс Койпера. Подібні гравітаційні маневри робили під час місії Кассіні.

Ми довели, що можна скористатися гравітаційною допомогою найбільшого Місяця Плутона — Харона, щоб коли потрібно уникнути орбіти Плутона і повернутися в пояс Койпера для дослідження ближніх об’єктів, як-от MU69 (невеликий астероїд) і принаймні ще однієї карликової планети для порівняння з Плутоном

Алан Стерн, головний дослідник Південно-Західного науково-дослідного інституту

Південно-Західний науково-дослідний інститут має значний досвід управління місіями, на їхньому рахунку «Юнона», «Нові обрії» та IBEX. Тож чекаємо на звіт — подробиці будуть на Tokar.ua.

Підтримайте Токар
50 грн.

10% середньостатистичної статті,
або ж пів дня роботи нашого сервера

Підтримати
Ось вона, нагода стати причетним до розвитку незалежних медіа!
Коменти