У світі не так багато речей, що можуть бути водночас привабливими й руйнівними, окрім цуценят. Коли вони дзюрчать на килими, жують меблі та певною мірою розчаровують нас, собак часто віддають на виховання до дресувальників.

Новітні дослідження доводять: будьте обережними, виховуючи чотирилапих друзів. 

Адже навіть застосування відносно м’яких покарань, як-от крик чи шарпання повідцем, може зробити з вашого життєрадісного щеняти сірого пса-песиміста. Про це пише ScienceMagazine.

За словами біолога-еволюціоніста з Університету Колорадо в Боулдері Марка Бекоффа, тренування з використанням покарань можуть бути корисними в короткостроковій перспективі. Однак потім, ці собаки живуть в постійному стресі.

Попередні дослідження показували, що тренування на основі винагороди та покарання можуть бути однаково ефективними. Але останні можуть мати негативні наслідки. Дослідники зосередилися переважно на поліцейських та лабораторних собаках, а не на домашніх. Також, як покарання, застосовували нашийники, які нині заборонені в багатьох державах.

Перебіг досліджень

Аби з’ясувати, як собаки-компаньйони реагують на рутинні покарання, Ані Катаріні Віейрі де Кастро з університету Порту в Португалії довелось постаратися. Вона набрала 42 домашні собаки із дресувальних шкіл, де використовують нагороди, як-от їжу та ігри, щоб заохочувати хорошу поведінку. Також взяла 50 вихованців дресувальної школи, де застосовували жорсткіші покарання для чотирилапих.

Науковці знімали поведінку собак на відео та перевіряли їхню слину на рівень гормону стресу – кортизолу. Собаки, для виховання яких застосовували силу, проявляли більше стресової поведінки як порівняти з іншою групою. Вони частіше облизували губи, позіхали, а також рівень кортизолу в їхній слині був вищим, ніж удома. Зі свого боку, собаки, яких заохочували нагородами, не показували помітних змін у поведінці.

Спокою собак-компаньйонів під час виховання за допомогою сили може загрожувати небезпека.

Автори дослідження

Щоб підтвердити результати, дослідники навчили собак асоціювати різні кутки кімнати з їжею. З одного боку стояла миска, де обов’язково була ковбаса, а в протилежній частині приміщення – порожня миска. Коли собаки звикли до цього, науковці ставили одну миску посеред кімнати й вимірювали, як швидко чотирилапі наближаються до неї. Це було випробовуванням на оптимізм.

Виявилось, що пес-«оптиміст» швидше біжить до миски, якщо вона посеред кімнати, аніж «песиміст». 

Тут вчені проводять паралелі з вічним питанням людства: наповненістю склянки (склянка наполовину повна чи наполовину порожня?).

Хоча в статті не розповідають про те, який метод дресури ефективніший, Марк Бекофф стверджує, що власники собак мають уникати застосування сили під час дресування.

Це легше сказати, аніж зробити, адже зазвичай школи не афішують методи навчання. Тому слід звертати увагу на слова «збалансовані тренування» та «методи домінування». Саме ці слова мають насторожити вас найбільше.

Зазі Тодд, дресувальниця собак, блогерка з психології тварин

Коменти