Сьогодні розпочну відразу з висновків. Вони, подобається вам чи ні, такі.

Цивілізаційні відмінності між Польщею/Європою та Руссю (яка не переставала бути Європою, але, на відміну від Москви, ніколи не стала Степом) здебільшого сформувалися саме в ХІІІ ст. 

Фундаментальних факторів було декілька і це не тільки перехід до десяткової системи рахунку:

  • функціонування загальнозрозумілої мови (латинської);
  • формування й утвердження з покоління в покоління у населення різних князівств розуміння про єдність Польщі/Regnum Polonae;
  • спільність історичної долі;
  • етнічної приналежності;
  • єдність культури;
  • побутових практик, які позначалися термінами natio (цей термін підкреслював спільність походження) i gens (підкреслював спільність мови).

На цьому тлі й відбувалося добре описане в підручниках та в серйозних наукових дослідженнях князювання неповнолітніх синів Романа (за регентства їхньої матері Анни): Данила на Галичині (1201—1264), Василька на Волині (1203—1271). Зупинятися на їхніх добре відомих досягненнях не буду. Задовго до мене це зробив класик, Іван Крип’якевич (якщо цікаво – вам сюди). Якщо ліньки читати, можете принагідно, відвідуючи Львів, прослухати оперу.

Драма та детектив

Хіба зверну вашу увагу на абсолютно детективну історію про втечу їхньої матері Анни (між іншим, візантійської принцеси, але це не точно) з дітьми через підземелля. Врятував їх вірний воєвода Мирослав, саме він ніс на руках мого тезку, а мати – меншенького, Василька).

твоя історія

Данило Романович. XIII ст.

Заслуговують на вашу увагу і багатолітнє перебування у вигнанні (тепер би їх назвали «біженцями», навіть не «внутрішньо переміщеними особами»). Данило бідував в Угорщині, Василько з матір’ю – у Польщі. Бідування, ясна річ, було відносне. Польський король повернув Василькові Белз, угорський Данилові — Галич. З того і годувалися…

твоя історія

Василько Романович. Скетч сучасника

Принципові європейські новації, які тепер є самозрозумілими практиками – виборність єпископів та позбавлення князів права т.зв. «інвеститури» (тобто призначення єпископів князями), запровадження судового та майнового імунітету єпископів, затвердження целібату (безшлюбного стану) католицьких священників (це 1207 – 1210 рр.)

1215 р. – рік ще одного цивілізаційного (це з’ясувалося, щоправда, згодом) ривка. Це рік створення монашого згромадження домініканців, Ордену братів-проповідників (лат.: Ordo fratrum praedicatorum, O.P.).

Подія ця мала свої довгочасні наслідки. Їх ми відчуваємо до сьогодні.
Але про це – наступного разу.

Данило.

Історик, телеведучий, заслужений журналіст України, доктор історичних наук. Веду авторський телеграм-канал.

Коменти