«Ви що, боїтеся?» — здивовано запитує водій таксі у пасажира на задньому сидінні, що пристібає ремені безпеки. Нерідко серед українських водіїв можна побачити й інші здобутки «рагулізму» — відсутність ременів безпеки, заглушки для них, кермування однією рукою з фейсбуком в іншій.
Культура кермування в Україні🏎️
Навряд когось здивуєш низькою водійською культурою в Україні, де важливість пішоходів затьмарюють дорожні хами на «серйозних» автономерах. Злочинна євроінтеграція зобов’язала їх їздити з увімкненими вдень фарами («Навіщо? Вдень же все видно!») та перевозити дітей виключно в автокріслах («Навіщо? Я ж не буду гнати»).
Не менше проблем отримала Україна і від «євроблях» — низькосортних старих автівок, які через забруднення ними повітря європейські країни викидають зі своїх міст. Оскільки на початку епопеї з «дешевими авто для вільних людей» власники таких автівок не несли юридичної відповідальності за керування своїм ТЗ, кожна четверта ДТП ставалася за участю «євроблях».
Хай там як, а українські дороги з українськими водіями однозначно не найбезпечніше місце у країні. Жахає навіть офіційна статистика Нацполіції, за якою щодня у ДТП гине у середньому 8 осіб. Та невже проблеми з водіями настільки серйозні?
Поперед батька в пекло🔥
Цього року на Столичному шосе встановили електронні табло, що вимірювали швидкість автомобілів і показували результат водіям у реальному часі. Це нововведення критикували, вважаючи, що табло лише пробуджує в автомобілістах азарт і бажання зафіксувати рекорд.
Статистика виявилася сумною: 68% автомобілів перевищили дозволену швидкість. Ба більше, 7% водіїв перевищили швидкість більш ніж на 50 кілометрів за годину, а середня швидкість руху Столичним шосе за добу становила понад 76 км/год.
Місто для людини, а не автівки🚶
Поряд із хамовитими водіями, навряд когось здивуєш слабкою інфраструктурою, кепськими транспортними розв’язками та засиллям новобудов у містах-мільйонниках України. Інакше кажучи, з містами поводяться як з квартирами, які здають в оренду — з них намагаються витиснути якомога більше коштів.
Тенденцію вседозволеності підхоплюють і водії, що паркуються казна-як, виправдовуючи це відсутністю паркінгу поруч. Тобто великі міста України враховують інтереси всіх, окрім пішоходів.
Якщо ви колись звертали увагу на рейтинги найкращих міст для життя, одне з чільних місць у списку обов’язково посідала австрійська столиця. І не дарма: Відень направду є безпечним містом із дешевим та розгалуженим громадським транспортом.
Місто із населенням приблизно 2 000 000 осіб щороку зростає. Однак понад половину території зарезервовано під «зелені зони». 🌳 Невже без кіосків із шаурмою та цигарками?
Окрім наявності доступного житла для усіх мешканців, Відень славиться своїм громадським транспортом. За 365 євро на рік ви можете користуватися автобусом, трамваєм та метро без обмежень. Напишіть у коментарях, чому таку модель не запроваджено в Україні?⌨️
Відень продовжує людиноцентричну лінію, влаштовуючи геноцид автівок. Окрім всебічного фінансування проєктів з пішоходизації міста, головні вулиці міста назавжди закриті для автівок. Оскільки такі дії викликають бурхливу реакцію у суспільстві, держава пішла на діалог із мешканцями. Згодом знайшли спільне рішення — кожен квартал може самостійно робити пішоходизацію своєї території. На це міська влада виділяє невеличкі гранти по кілька тисяч євро.
Подібну політику проводить і муніципальна рада Амстердама: вони намагаються ускладнити рух автомобілів, звужуючи проїжджу частину, загострюючи кути поворотів та розташовуючи дорожні бар’єри.
До 2050 року муніципалітет Амстердама планує повністю заборонити дизельні та бензинові автівки. Уявіть собі тенденцію: європейські міста викидають старі паливні автівки, а українські міста прямо таки заповнюються ними.
Що робити українським містам?🤔
Найперше, усвідомити важливість пішоходизації міста. Будь-яке місто створене виключно для комфорту його жителів, а не прибутку тимчасових очільників. Грамотна політика у галузі громадського транспорту дозволить отримувати доходи до міського бюджету, водночас самі громадяни мають не цуратися чесно сплачувати за проїзд.
Поряд зі всебічним розвитком громадського транспорту (ми про великі автобуси, а не жахливі «богдани» та «еталони», звісно), буде корисним зростання культури велотранспорту. У XXI столітті українські дороги мають бути облаштовані не тільки для автівок, а й для громадського транспорту та велосипедистів.
Третім завершальним фактором є етос, себто культура громадянської свідомості. Водії, пішоходи та велосипедисти мають поважати один одного, попри будь-яку ситуацію. Водночас фокус місцевого самоврядування має бути спрямовано, насамперед, на пішоходів та велосипедистів, адже згідно із законодавством України, статтею 1187 ЦК, автомобіль є джерелом підвищеної небезпеки.
Отож, шануймося і розвиваймо культуру людиноцентричних міст, а не бетонних джунглів. 🍃
“Має поважати..”, “має бути..” – це лише лозунги. З якими важко сперечатися, але які нічого не варті, без реалізації. А з реалізації не запропоновано нічого(
“Не менше проблем отримала Україна і від «євроблях» — низькосортних старих автівок, які через забруднення ними повітря європейські країни викидають зі своїх міст.” Ну так, 10-річний опель шкодить середовищу набагато більше, ніж “Жигулі” та “Москвич”. Автор – монстр логіки.
От кожного разу, як читаю ваші подібні статті, задумуюсь – для кого вони написані? Мені здається, що читачам такого видання як Токар не треба розжовувати такі прописні істини. А аудиторія, якій корисно було б почитати такі статті, не читає такі видання.