Як і було обіцяно, сьогодні — про Орден братів-проповідників (лат.: Ordo fratrum praedicatorum, O.P.).
Взагалі-то, у перекладі з латини Domini canes українською — не що інше як «пси Господа». Але суть не в перекладі, а в тому, що домініканці впродовж століть були й залишаються одним із найпотужніших інтелектуальних центрів Католицької церкви. З їхніх лав вийшли деякі Папи (наприклад, наш сучасник Бенедикт XVІ) та видатні, світового масштабу, мислителі.
На білих габітах домініканців, на жаль, багато кривавих плям. Адже саме вони були основою «святої інквізиції» («Inquisitio Haereticae Pravitatis Sanctum Officium», адекватний переклад — «Святий відділ розслідувань єретичної гріховності»). Цікаво, що на території сучасної України вони з’явилися не пізніше 1233 року, але при цьому жодного інквізиційного процесу тут ніколи не було! (або я про це ніколи не читав).
Домініканці організаційно завжди підпорядковувалися не місцевому єпископові, а Генеральному Магістрові у Римі. Таке підпорядкування є нічим іншим, як організаційним закріпленням цивілізаційної, світоглядної відмінності між католицькими та православними ченцями. Різницю між ними можете оцінити самі, але пам’ятаймо: de gustibus est non dishutandum!
Ще одна принципова, інституціональна відмінність між Цивілізацією Лісу (Європа, більшість руських/сучасних українських земель) та Цивілізацією Степу (на схід від Дніпра) — яка формувалася впродовж усього ХІІІ ст. — виокремлення та кристалізація окремого соціального стану — лицарського.
Вони мали судовий та майновий імунітет, особливі привілеї та найважливіше, НЕ мали внутрішньої ієрархії.
Усі лицарі булі рівні між собою, їх очолював князь і лише від нього залежав лицар. Наслідок: утворення так званих «гніздових родів», видимими знаками яких стали герби та «геральдичні роди». Тут я, аби не пошитися вже зовсім у дурні, замовкаю. Якщо хочете знати більше — радісно рекомендую роботи прекрасного фахівця, доктора історичних наук, голови Українського геральдичного товариства Андрія Гречила.
Наприклад, таку:
Про інші фундаментальні, приголомшливі, довготривалі новації століття ХІІІ — наступного разу.
Далі буде. Не розслабляйтеся! Данило.
