Що побачить новий сонячний зонд NASA, який прямує до Сонця, коли потрапить туди? Попри те, що Сонце є джерелом життя на планеті Земля та центром сонячної системи, ця зірка досі лишається для нас великою загадкою.

Яка швидкість сонячного вітру? У який спосіб частинки, що витікають з поверхні Сонця, відриваються від зірки? Що відбувається в сонячній короні, зовнішній частині атмосфери сонця?

Сонячний зонд NASA «Паркер» вже прямує туди, щоб пролити світло на ці таємниці. Дослідники місії опублікували нові результати у журналі Nature — неймовірний попередній погляд на нашу зірку. Це дало деякі відповіді, а також неймовірні кадри потоків субатомних частинок, невидимих з нашої землі. Ще більше відповідей ми отримаємо 2024 року, коли сонячний зонд вийде на свою «офіційну орбіту».

Поки що запрошуємо у захопливу подорож до зоряних наук. І не забудьте прихопити сонцезахисні окуляри. 😎

Спалахи радіації середнього розміру, які захопила сонячна обсерваторія NASA 2013 року, здебільшого не впливають на Землю, проте вони можуть перешкодити роботі супутників навігаційної системи GPS та інших орбітальних об’єктів.

Це мала плата за красу. Ці сонячні сплески також частково відповідають за іонізацію атмосфери, що спричиняє виникнення полярного сяйва.

Супутник PROBA2 європейського космічного агентства зафіксував незвично детальну фотографію корони — плазми, яка може бути в мільйон разів гарячішою за поверхню сонця.

Ця сонячна пляма зафіксована сонячною обсерваторією NASA 2017 року, але вона лише на перший погляд здається маленькою. Ця темна область на тлі магнітного поля має розміри, що в кілька разів перевищують діаметр нашої планети.

Ні, це не Мордор. Це все та сама наша зірка. Інколи спалахи плазми, так звані філаменти, можна побачити з поверхні землі за допомогою хорошого телескопа.

Особливо активна фаза сонячних плям у жовтні 2013 року надала сонцю моторошного вигляду Джека Ліхтаря, невіддільної прикмети Гелловіну.

Світлі ділянки на сонці стають гарячішими та енергетичнішими, бо вони більше взаємодіють із магнітним полем.

2018 року сонячний зонд Паркер все ще розроблявся в приміщенні поблизу космічного центру Кеннеді (США). Зонд пролетів відстань 22 млн км від сонця і перебуває за два тижні до другого польоту навколо Венери, гравітаційне поле якої розверне його назад.

А це означає, що він мав бути розроблений таким чином, аби витримати надвисокі температури. Його тепловий щит, спеціально виготовлений з композита легкої вуглецевої піни, витримає тепловий удар, зберігаючи з іншого боку кімнатну температуру для інструментів.

Публіцист, інженер сонячних панелей. Пишу про суспільство, екологію та енергетику.

Підтримайте Токар
50 грн.

10% середньостатистичної статті,
або ж пів дня роботи нашого сервера

Підтримати
Ось вона, нагода стати причетним до розвитку незалежних медіа!
Коменти