Позаяк релігійні чвари серед деяких християнських спільнот України досі не вщухають, треба докопатися до їхньої суті. І якщо протягом світової історії ця суть формувалася під впливом етнічних, політичних чи ідеологічних уявлень, сам очільник церкви — Христос — висловив чіткі критерії, за якими можна виявити підробку.
Сьогоднішню ситуацію в українському церковному середовищі навряд можна назвати позитивною. З одного боку майорять закиди про «агентів фсб у рясах», з іншого боку лунає теза про «шоколадних розкольників». Сьогодні ми спробуємо простими словами пояснити, як не втратити здоровий глузд на тлі цього релігійного гармидеру.
Наступні абзаци будуть присвячені конкретним словам Христа чи апостолів на цю тему у блискучому перекладі Івана Огієнка. Отже, як розпізнати фейкову церкву?
🌳 Дерево пізнається за плодами
Що звете ви Мене: Господи, Господи, та не робите того, що Я говорю? (Луки 6:46)
Найпершою цікавинкою є те, що ці слова Христа спрямовані до великого натовпу, цілої юрби людей: митників, жебраків, військовиків та релігійних лідерів. І якщо з першими трьома категоріями Христос залюбки снідав (Матея 9:10), то релігійних лідерів він нерідко називав лицемірами (Матея 6:2, 6:5, 16:3, 23:13).
Практична порада: спробуйте порівняти стиль життя церковних очільників, єпископату та звичайних кліриків. Наскільки вони відповідають самому Христу і його вченню?
🇺🇦 Церква стоїть за правду, а не «поза політикою»
Я знаю діла твої, що ти не холодний, ані гарячий. Якби то холодний чи гарячий ти був! А що ти літеплий, і ні гарячий, ані холодний, то виплюну тебе зі Своїх уст… (Одкровення 3:15-16)
Це уривок із книги Одкровення, яка у нашій культурі відома під грецьким словом «апокаліпсис». Його адресовано апостолом Іваном до церкви міста Лаодікеї, яке не мало власного водопроводу. Гарячу та холодну воду воно отримувало із різних джерел, тож коли до міста нарешті потрапляла вода, воно ставало літеплим.
Про цю літеплість Одкровення говорить і щодо тієї церкви, яка не є чимось ані холодним (себто витверезувальною, стимулювальною, наче холодний душ), ані гарячим (себто живильною — від теплої ванни до горнятка чаю). Термін літеплий, що грецькою звучить як cliaroß, означає байдужість — проміжний стан між апатією та пристрастю.
Практична порада: визначте основні проблеми сьогодення, які впливають на всіх нас. Як церкви ставляться до них, про що говорять, чи мають чітку позицію?
🌟 Церква говорить про сенси, а не форми
Промовляє до нього Ісус: Я дорога, і правда, і життя. До Отця не приходить ніхто, якщо не через Мене. (Івана 14:6)
Цей уривок із Євангелія від Івана є одним із ключових стовпів, які унеможливили суміш християнства із тогочасними релігійними рухами на кшталт гностицизму чи політеїзму. Утім, подібні замашки досі існують і в самому християнстві, де намагаються замінити глибокі сенси пласкими формами.
Одним із найпоширеніших є напівфарисейський підхід до самих стосунків із Богом: свічки, чудотворні ікони, передання невідомих «старців» тощо. Утворюється хибне враження, ніби християнство є релігією спеціально посвячених людей, які знають усі календарні свята, справно відвідують служби та можливо навіть співають у хорі.
Практична порада: чи не переживає церква кризу змісту? Чи не замінює вона сенси (себто самого Христа) на форму (себто свічки, святі мощі тощо)?
🐑🐺 Церква ніколи не потурає насильству
Стережіться фальшивих пророків, що приходять до вас ув одежі овечій, а всередині хижі вовки. (Матея 7:15)
Цей фрагмент із проповіді Христа застерігає нас від тих, чия добра оболонка обертається злою сутністю. У нашій уяві образ овечки символізує наївність та недалекоглядність. Втім, біблійний наратив і тогочасна культура сприймали овечку як добре створіння, що за сутністю своєю не може вдатися до зла.
Сам Христос називає себе пастирем овечок (Івана 10:11), а не вовків. І хоча біблійна історія переповнена насильством — навіть Різдво починається із масового побиття немовлят — вбивства, хвороби чи помста не є Божим задумом.
Церква може виступати проти насильства — домашнього, психологічного, військового — але не може бути літеплою, як ми визначили раніше. У ситуаціях на кшталт російсько-української війни церква має запобігти тотальній ненависті до ворога, проте чітко визначити хто є агресором.
Практична порада: чи бере церква участь у відверто насильницьких ініціативах? Яку позицію має щодо домашнього насильства, російсько-української війни, історичних міфів?
🤔 У підсумку
Попри те, що Україна переживає зворушення також і релігійного життя, варто розібратися у сутності, хоча би на базовому рівні. Оскільки Біблія є основоположним критерієм християнського життя, сподіваємося, що на прикладі цих кількох уривків нам вдалося порушити правильні питання, відповіді на які запрошуємо шукати наших читачів.
Якщо наша праця резонує із вашим серцем, мозком чи посмішкою — також запрошуємо вас приєднатися до творення незалежного українського ЗМІ. Будемо вдячні за кожну копійчину, вподобайку чи поширення статті.
Все буде Україна! 🇺🇦
