На початку ХХ століття відомий польський науковець, батько модерної космонавтики Костянтин Ціолковський вивів кілька надважливих теорій, які застосовуються й донині. Однією з найцікавіших була теорія міжпланетних сполучень — низки досліджень, що підтверджують можливість мандрів планетами.
Одним з елементів міжпланетної парадигми Ціолковського було створення штучних поселень — навколоземних станцій у формі кренделя — які обертатимуться навколо власної осі. Живитимуться вони від енергії Сонця, а вмістити зможуть понад тисячу пасажирів-жителів.
Утім, десятки років потому ескізи, схожі на розробки Ціолковського, почали з’являтися як у науково-популярних журналах, так і в художніх творах. 1977 року NASA опублікувала працю «Космічні дослідження», де цілком серйозно розглядалася ідея міжпланетних станцій-колоній у формі тороїда, себто кренделя.
Сьогодні ж, на думку архітектора Тіма Алаторре, ми маємо все, аби кренделик із креслень Ціолковського нарешті перетворився на реальність. Von Braun Space Station сягатиме майже 200 метрів у діаметрі.
Крім того, на ньому буде розташовано 24 модулі-приміщення, які використовуватимуться для потреб колонії. Зокрема, передбачається існування дослідницьких лабораторій, навчальних центрів, тренувальних баз та, звісно ж, приміщень для оренди: готельних номерів, апартаментів чи хостелів. Запуск проєкту заплановано на 2026 рік.
До речі, космічна станція Ціолковського залишила гештальт не тільки в уяві сучасних дизайнерів, але й у студентів 1970-х рр. Проєкт під назвою «Стенфордський тороїд» розпочався 1975 року, коли купка студентів спільно із NASA спробували осмислити майбутнє таких станцій.
Його діаметр був трохи більший — 1800 метрів — і дозволяв вмістити майже 10,000 мешканців. Завдяки амбітній меті проєкт залишився не тільки в спогадах ентузіастів, але й у кадрах стрічок «Інтерстеллар», «Доктор Хто», та «Космічна Одіссея 2001»