Спілка волонтерів та науковців, яка розслідує викидання китів на берег у Британії, повідомила, що при огляді 5-метрового кита, якого нещодавно викинуло на пляж, знайшли купу пластику прямо у шлунку.
Ще тривожніша знахідка трапилася торік у грудні на півночі Шотландії. На пляжі Лускентір виявили молодого кашалота, зі шлунком, наповненим поліетиленовими пакетами, трубами, рукавичками, жмутами мотузки, сіткою, трубками та чашками.
Шотландська програма розслідувань викидань морських тварин на берег не може чітко відповісти, чи був саме пластик причиною смерті чи потрапляння тварини на берег. Проте факт залишається беззаперечним — наші океани переповнені пластиком, а, отже, й шлунки морських тварин стають такими ж.
Нещодавні дослідження підтвердили, що навіть віддалені арктичні регіони не застраховані від нашого пластикового сміття. Науковці дослідили сім китів білух, виловлених мисливцями у Канаді й отримали невтішний результат: цього місяця вони знайшли мікропластик у травній системі кожного кита.
Кількість пластику, яку люди викидають в океан, сягає непристойних обсягів, тому ми бачимо, як дедалі більше створінь — птахів, видр, морських черепах та риб — давляться ним і гинуть.
Утім, вплив мікропластику на китів особливо вражає. Після століть винищення морських тварин, виживання багатьох видів китів уже є не лише мріями. Зараз, коли їхня кількість потроху починає відновлюватися, кити споживають і наші відходи, серед яких найбільше — пластику.
Пластик може зберігатися століттями, а з часом розкладається на дрібніші шматочки. І ось тоді ці відходи масово потрапляють до океану. Щороку це майже 8 млн тонн пластику. Це більше ніж вага великої піраміди Гізи. З такими темпами до 2050 року маса пластику переважатиме масу всієї риби в океані, згідно з даними Всесвітнього економічного форуму.
Кити є одними з найрозумніших істот в океані, то чому ж вони не допетрали, що пластик не можна їсти?
Причина полягає в тому, що пластик вже міститься у їхній їжі. Дрібні ракоподібні та крихітні риби, типу анчоусів, часто вимушено споживають мікропластик. Ну а кит, себто найбільша тварина планети Земля, має неабиякий апетит. Завершити рівняння нескладно.
Мікропластик навряд чи перешкоджає травленню кита, але, накопичившись в тканинах, починає виділяти токсичні хімічні речовини, як-от ендокринні руйнівники, що й призводить до купи хвороб.
Після споживання пластик накопичується у шлунку кита. Згодом він починає перешкоджати роботі кишківника, не даючи перетравлювати їжу, і тварина гине від голоду. Це також може спровокувати хибне відчуття ситості, спонукаючи кита їсти менше, що робить його вразливим для хижаків та хвороб, і послаблює його організм загалом.