Нове століття приносить людству не лише нові технології, але й нові інфекції, які з’являються зазвичай раптово. За останні десятки років виникло більше ніж пів сотні таких інфекцій, різного ступеню важкості та заразності. На щастя, медицина крокує пліч-о-пліч з науковим прогресом, а отже, сьогодні ми поговоримо про вакцинацію — як вона виникла, за яким принципом працює, і які міфи варто спростовувати якнайшвидше.

Неідеальна історія

Вакцинація — це введення в організм конкретної вакцини для запобігання зараженню чи зменшення його негативних наслідків. Вакцини — це спеціально розроблені препарати, які допомагають організму формувати імунітет до певних вірусів або мікроорганізмів. Першу вакцинацію провели 1796 року в Британії — у результаті дитина, яка отримала щеплення від коров’ячої віспи, набула імунітет до натуральної віспи.

Тож перші вакцини складалися з ослаблених або вбитих збудників: наприклад, вакцина від віспи містила живий вірус коров’ячої віспи, отриманий від інфікованих тварин.

Вірус намагався «звикнути» до людського організму, а отже, погано розмножувався і не міг викликати повноцінну інфекцію. 

Не все було так файно 150 років тому: від 1,5 до 8% вакцинованих пацієнтів гинули або важко хворіли, але в разі зараження віспою ймовірність смерті була ще вищою — 20-30%. Так, вакцини не відразу стали ідеальними, але протягом десятиліть лікарі та науковці регулярно вдосконалювали їх. Нині технології створення вакцин сягнули дуже високого рівня, тож страшилки про смерті від вакцинації чи погіршення перебігу хвороб є радше результатом ланцюжка хибних причинно-наслідкових зв’язків (як у Японії в 90-х), або просто міфом для мас. Сьогодні, до речі, японці радять вакцинуватися усім громадянам на офіційному рівні. Утім, про поширені міфи поговоримо пізніше.

Голі факти

Вакцинація вводить у наш організм або сам патоген-збудник, або його елементи. Збудник може бути як послабленим, так і взагалі мертвим — залежить від регуляторних норм всередині країни та типу інфекції.

Організм реагує на інфекцію по-різному: іноді виробляє антитіла, іноді посилено запускає клітинний імунітет.

Утім, імунітет формується не одразу, а тому вакцини вводяться в організм завчасно. Антитіла від бяки-буки з’являються приблизно на 10-14 день після вакцинації, а далі вакцина допомагає остаточно знищити інфекцію.

Згідно з оцінками ВООЗ, вакцинація від кору рятує понад 3 000 000 осіб щорічно. З моменту введення ВООЗ «Розширеної програми імунізації» 1974 року, лікарі попередили близько 115 000 000 смертей. Простіше кажучи, масова вакцинація ліквідує «олію» для формування вогнища епідемії.

Діти антивакцинаторів не захворіють завдяки тому, що інші батьки вакцинують своїх дітей.

У світі існує рух «антивакцинаторів» — людей, які категорично виступають проти вакцинації. У регіонах, де такі ініціативи стають масовими, нерідко виникають періодичні спалахи інфекцій. Приміром, 2017-го року в Америці стався спалах кору, після 30 років відсутності хвороби. Офіційно доведено, що причиною стало поширення руху противників вакцинації. Згідно з даними ScienceBasedMedicine, більшість летальних випадків зафіксовано серед невакцинованих дітей.

Наочна демонстрація динаміки захворювань після вакцинації у США.

Утім, певна користь від «антивакцинаторів» все-таки є: їхня пильність щодо якості вакцин дуже сильно впливає на виробників. Будь-яка помилка коштуватиме виробникові не тільки репутації, але й шалених грошей.

На початку XIX століття, коли людей почали вакцинувати коров’ячою віспою, тогочасні противники вакцинації стверджували, що пацієнти стануть наполовину коровою. Хтозна, яка історія стоїть за логотипом шоколаду «Milka».

Рівень світових стандартів щодо безпеки вакцин є найвищим, часом вимоги до них серйозніші, ніж до звичайних ліків. Казки про рівень ртуті у вакцинах чи їхню кореляцію з аутизмом — залишаються казками. Наукової складової там немає. За посиланням ви можете ознайомитися з офіційним викриттям міфів про зв’язок з аутизмом.

Хоча політика США та більшості розвинутих країн світу щодо вакцинації залишається досить чіткою, Україна в цьому сенсі має ліберальніші правила — дітям, батьки яких відмовляються від вакцинації, дозволено навчатися дистанційно чи не відвідувати дитсадок.

Ускладнення від вакцин (їх часто плутають з реакціями) все ж трапляються, саме тому ВООЗ щорічно публікує відповідну статистику, чітко розмежовуючи їх за критерієм «ризик — користь». Утім, наукових доказів ефективності вакцинації просто безліч, водночас аргументи «антивакцинаторів» більше нагадують памфлети. Приміром, колись віспа вбивала кожну сьому дитину в Європі, а сьогодні вакцинація дозволила забути про неї взагалі. У Штатах цифра щорічно врятованих від інфекцій становить майже 14 мільйонів.

Вбивають не вакцини, вбиває безвідповідальність.

А тепер, керуючись даними МОЗ та дитячим фондом ООН, ми наведемо кілька прикладів поширених міфів, які вже давно спростовані.

Міф №1: «Не треба вакцинуватися від захворювань, яких в Україні вже давно немає»

Правда: Деякі захворювання, яким можна запобігти шляхом вакцинації, і справді стали дуже рідкісними саме завдяки вакцинам. Проте, на жаль, усе ж трапляються давно забуті інфекції, як-от: правець, кашлюк, кір та краснуха. Торік в Україні почався спалах кору, що триває й досі, з 2015 року маємо спалахи кашлюку, також 2015 року був спалах поліомієліту.

Міф №2: «Побічні ефекти від вакцинації набагато шкідливіші за самі хвороби»

Правда: Як і всі інші медичні препарати, вакцини можуть викликати деякі реакції. Здебільшого вони є незначними, а їхня поява — це нормальна реакція організму на препарат: біль, набряк або почервоніння в місці ін’єкції чи невелике підвищення температури. Ризик тяжких ускладнень після захворювання є набагато вищим, аніж ризик серйозних побічних реакцій після щеплення.

Порівняйте: невакциновані люди у 90% випадків заражаються при контакті з хворим на кір, 5% із тих, хто захворів, отримують погіршення здоров’я на все життя, а ймовірність серйозних алергічних реакцій при вакцинації становить 1 на 1 000 000.

Міф №3: «Вакцини викликають аутизм»

Правда: Інформація про те, що вакцинація призводить до аутизму, не відповідає дійсності. Так,  1998 року у відомому британському медичному журналі було опубліковано статтю про зв’язок між вакциною проти кору, краснухи, паротиту та аутизмом. Але пізніше з’ясувалося, що автор статті — лікар Ендрю Вейкфілд — сфальшував усі факти. Його визнали винним у порушенні професійної етики, а згодом виключили з медичного реєстру Великобританії. Дослідження, проведені після цієї публікації Центром контролю та профілактики захворювань США, медичним інститутом Національної академії наук Великобританії та британською Національною службою охорони здоров’я, спростували будь-який зв’язок між вакциною і виникненням аутизму. До того ж, проведено понад десяток досліджень, і їхні результати заперечують зв’язок між щепленням і розвитком аутизму.

Бувайте здорові та не забувайте вчасно вакцинуватися!

Підтримайте Токар
50 грн.

10% середньостатистичної статті,
або ж пів дня роботи нашого сервера

Підтримати
Ось вона, нагода стати причетним до розвитку незалежних медіа!
Коменти