Одним із найвідоміших персонажів давньоримської міфології є Вулкан — бог руйнівного вогню очищення, що мав під орудою не лише небеса, але й блискавки та Сонце. Згодом він почесно передав свої повноваження Солу та Юпітеру, проте назавжди залишився покровителем ковалів, ливарників та металургії загалом.
За 25 кілометрів від Сицилії лежить бентежний острів, названий на честь однойменного божества. Як мешканці острову, конусоподібні гори із кратерами успадкували й назву — вулкани. Отже, колись Вулкан працював повсякдень, а тепер наука повсякденно вивчає вулкани.
Розквіт вулканології припадає на другу половину минулого століття, адже на той час наука накопичила багато емпіричних даних зі спостережень. Також значно розвинулася технологія з вимірювання та моніторингу вулканічної активності. Сьогодні науковці мають прилади, що вимірюють сейсмічні показники вулканів як на поверхні, так і з неба — супутником. Також поглиблено вивчається склад магми, до вивчення долучаються видатні хіміки та математики з усього світу.
Вулкани за своєю сутністю є природним генератором ресурсів (магми, цинку, свинцю), адже вулканічні гази, що містяться у магмі, утворюють метали й родовища. Подібне родовище існує, наприклад, на Білому Острові. Місце стало не тільки середовищем вивчення вулканології, але й мідним родовищем.
У світі є приблизно 3500 активних вулканів, часом нашарованих один на одного, що ускладнює процес калькуляції. Більшість з них активізувалася одразу по завершенні льодовикового періоду. Активним вважається вулкан, що мав виверження хоча б раз за останні 10 тисяч років. Кількість неактивних — «тих, що сплять» — вулканів визначити майже неможливо.
З точки зору природи вулкани працюють регулярно — виверження стаються раз на 300-800 років. Утім, для людини період у декілька поколінь є досить значним, тому ми про виверження вулканів чутимемо хіба з дідусевих розповідей.
На відміну від вищеназваних безпечних вулканів, є й небезпечні: вони активуються вкрай рідко, адже довго накопичують енергію. Потім стається «ба-бах». Після виверження вулкан входить до активної фази, а, отже, наступного виверження можна чекати хоч післязавтра. До подібних маніпуляцій часто вдаються американські горе-журналісти, торкаючись теми супервулкана Єлловстоун.
Утім, аби не боятися вивержень, слід розуміти принцип роботи самого вулкана. А він досить простий, адже схожий на пляшку добрячого шампанського🍾. Якщо її нагріти, бульбашки почнуть розширятися, а корок миттєво виб’ється з пляшки. Це аналог раптового виверження. Найбезпечніший варіант розвитку вулканічних та шампанських подій: обережно відкоркувати пляшку, аби бульбашки (себто магма) не залили усю хату (себто Землю).
Не усі вулкани вибухають як у фільмах — одним великим виверженням. Деякі можуть «стріляти» невеличким порціями, особливо коли на кратері є застигла лава. Під час виверження вона нагрівається, збільшується тиск, і відбувається просто мега «ба-бах». Такі виверження прогнозувати найскладніше, адже склад застиглого «корка» вкрай важко визначити.
На перший погляд може здатися, що вулканологи не змогли передбачити цю трагедію. Втім, вулканологи Нової Зеландії попереджали, що виверження може трапитися будь-якої хвилини, а сам Вайт-Айленд мав статус ризику виверження. Туристична компанія знала про ступінь небезпеки із самого початку.
Сучасна вулканологія ще неспроможна визначити точну дату виверження, до того ж, трагедія на Вайт-Айленд не була масштабною, з огляду на контекст: висота попелового стовбура сягнула 3 кілометрів, а середній показник вивержень становить не менше ніж 5.
Суть вибуху у тому, що морська вода потрапила до магми, від чого нагрілася й утворила паровий «ба-бах». Вода потрапила туди через тріщину, що утворилася внаслідок чергового землетрусу. Такі виверження називають фреатичними, і вони є нормальним (наскільки це можливо) явищем для острівних та прибережних вулканів.
Осередком дослідження вулканів є вулканологічні обсерваторії. У них є кілька основних засобів: сейсмографи для оцінки землетрусу, приклади для вимірювання складу вулканічних газів, та термометри для джерел високої температури. Везувій, до прикладу, вивчають одразу за десятьма параметрами та пильно стежать за коливаннями бодай одного з них.
Хоча й вулканологічні дослідження не є панацеєю, людство має інакший спосіб захисту: відвертання потоку лави від населених пунктів. Для цього будують дамби, які заливають потік магми водою та утворюють корок.
Самі ж вибухи сьогодні важко не тільки передбачити, але й запобігти їм. Єдиний раціональний шлях — зупинити накопичення газів розширенням тріщин. Люди такі люди, що вкрай активно дискутують над можливістю того, що найкращий спосіб це зробити — кинути до кратера атомну бомбу.
Аби ствердити право вулканів на існування, зазначимо, що вони можуть не тільки спопелити людство, але й служити йому. Ісландія, наприклад, закачує в надра землі воду, яка закипає від сусідніх вулканів, а турбіна виробляє електроенергію. Ми вже писали про це у статті про геотермальні станції.
Сьогодні у світі існує єдина спілка вулканологів, яка посилено досліджує усі елементи вулканів. Співпрацюють науковці з усього світу, обмінюючись результатами досліджень та рецензіями на наукові статті. Хай там як, а вулканологічні обсерваторії потребують добрих спеціалістів та коштовних приладів сейсмічного моніторингу. А це доступно лише багатим країнам, тому Філіппіни та Індонезія отримують спеціальні дотації на такі проєкти.
Ну а ми запрошуємо наших читачів випити тепленьке горнятко чаю за те, що в Україні немає активних вулканів, а також пригостити нас кавою у разі, якщо ця стаття вам припала до вподоби.