Герой останнього журналістського розслідування від Guardian, Майкл Поттс, усвідомлював, що ризикує стати жертвою злочину, проте ніколи не вірив, що це трапиться саме з ним. Річ у тім, що Поттс — власник одного з товарів, на які у США зараз просто скажений попит — бджіл.

Бурхливий попит на медоносних бджіл для запилення змусив Поттса, власника 400 вуликів у штаті Орегон, завантажити своїх бджіл до трейлера і повезти їх у самісіньке серце сільськогосподарської Каліфорнії. Він вивантажив їх поблизу міста Юба, а, повернувшись за кілька днів, дізнався, що 92 вулики викрали злочинці. За його оцінкою, ця крадіжка коштувала йому приблизно 44 000 доларів.

Історія Майкла могла б здатися поодинокою, якби не бджолина лихоманка у США та, зокрема, в Каліфорнії. Поттс — лише одна із жертв манії на смугастих дзижчалок, яка щодня шириться Сполученими Штатами.

Центральна Каліфорнія вважається епіцентром усіх крадіжок вуликів у Сполучених Штатах. Ба більше, її родюча місцевість забезпечує чверть усієї бджолиної продукції США. Інакше кажучи, по вулики — на Каліфорнійщину! Секрет попиту в тому, що у державі зростає вирощування листя салату, винограду, лимонів, абрикосів тощо. А це означає, що дедалі більшій кількості флори потрібна для запилювання дедалі більша кількість бджіл. Природних запасів бджіл виявилося недостатньо, тож вони стали новим золотом.

Запилення мигдалевих дерев, або «мигдалеве свято» — одна з найбільших щорічних подій на Каліфорнійщині.

Особливому попиту на медоносних бджіл сприяла мигдалева галузь, яка за обсягами та виторгом зросла вдвічі за останні 20 років. На сьогодні в Каліфорнії засаджено 473 000 гектарів мигдалевих полів, які потребують регулярного запилення. При нормі запилення двома вуликами на акр промисловості потрібно 2,34 млн вуликів на короткий період, щороку в лютому, коли мигдалеві дерева починають розквітати.

Пасічники з усіх куточків країни збираються в центральній долині Каліфорнії на  щорічне «мигдалеве свято». Більш ніж дві третини комерційних медоносних бджіл відправляють вантажівками до родючої місцевості довжиною у 50 миль. На відміну від корінних диких бджіл, типу джмелів, медоносних бджіл ретельно відбирають та цінують їх на рівні зі спеціалістами із запилення, а не як виробників меду.

Учні Ющенка готують медоносних бджілок до запилення.

Розвиток мигдалевої галузі збільшує попит на бджіл у той час, коли навіть збереження нинішньої кількості є великою проблемою. Через шкоду, завдану смертоносними кліщами, хворобами та токсичними пестицидами, пасічники щозими втрачають 40% своїх колоній. Аби надолужити кількість бджіл та вуликів, вони закуповують найдорожчі ліки та харчові добавки для здоров’я своїх смугастих улюбленців.

Склади із запасами мигдалю поблизу ферми.

Оскільки розмноження бджіл-запилювачів зменшується, вартість одного вулика для запилення зростає: із 35 доларів за вулик до захмарних 200 доларів. Це перетворилося на великий бізнес, що змушує деяких зневірених пасічників та організовану злочинність викрадати чужі вулики.

Тож бережіть свої вулики та не забувайте експортувати народну продукцію на Захід! 

Блукач історією та модерною наукою у телеграмі – https://t.me/ukrainianorthodox

Підтримайте Токар
50 грн.

10% середньостатистичної статті,
або ж пів дня роботи нашого сервера

Підтримати
Ось вона, нагода стати причетним до розвитку незалежних медіа!
Коменти
Олег

Реготнув з учнів))