Сучасний світ неможливий без кип’яченої води, спирту і кредитних карток. Усім цим (але не всьому взагалі) ми зобов’язані міжцивілізаційному контакту поміж юдеями та християнам західного (латинського) обряду. Точніше – юдейській громаді столиці тогочасного світу — Константинополя та «бідним лицарям Храму Соломона».

Оцінили іронію Творця? Цвіт європейського лицарства десятиліттями намагався відвоювати Святу Землю, святість якої була обумовлена місцем «проживання» юдейського Б-га в Храмі Соломона, юдейським Царем побудованого та знищеного римлянами-язичниками 66 р. від Різдва Христового. І це при тому, що всі учасники Хрестових походів вважали за сакральний обов’язок євреїв знищувати.

До слова, вибачатись та приносити каяття за це довелося Св. Папі Івану Павлу ІІ, але то вже інша історія.

Повернімося до міжцивілізаційного контакту поміж тамплями та юдеями Константинополя. Один з його наслідків: юдеї передали тамплям знання про чеки.

Не треба бути народним депутатом України, аби зрозуміти: тогочасний світ не знав паперових грошей, як не знав і технологій виготовлення паперу. Гроші продукували з металів — золота, срібла, міді, заліза. 1 грам золота проби 585 має питому вагу 13-14 грамів. Російська золота монета 5 крб. 1898 р. (вживаю цей приклад для простоти) важить 4 гр. Множимо на 14 = 56 гр. Якщо ви уклали угоду, ціна якої – 10 таких монет = 560 гр.

Припустимо, пів кілограма золота вам треба доправити з Ужгорода до Лісабона — за відсутності доріг, сучасних автомобілів для перевезення валюта та коштовностей, озброєної охорони тощо. Але ж возили не по пів кілограма та й не від одного тогочасного бізнесмена. Уявили логістику та ризики процесу?

Так от. Логістику та ризики взяли на себе тамплієри. Добре озброєні віртуози військової справи переміщували територією Європи не металеві гроші, а шматки шкіри — прообраз сучасних кредитних карток. Процес виглядав так: ви приносили гроші до прецепторії й здавали під розпис. Натомість вам видавали шматок шкіри з печаткою Ордена, на який прикладали ваш палець. Процес здачі завершено.

Далі з цим шматком шкіри, який можна було заховати деінде (або взагалі не ховати, бо гроші видавали тільки за підтвердження особистості шляхом порівняння відбитку пальця) ви переміщалися в будь-якому потрібному напрямку. Приходили до прецепторії. Пред’являли «чек», отримували свої гроші — причому в будь-якій валюті — мінус відсоток, який брали тамплі. Профіт!

Кожна прецепторія — добре захищена фортеця, місце перебування того чи іншого лицарського «підрозділу». Мало того. За тогочасними поняттями напад на прецепторію = святотатство, кара на смерть, відлучення від Церкви.

Тож не розслабляйтеся! Далі — буде.

Цар Соломон освячує Храм. Малюнок сучасника

Цар Соломон освячує Храм. Малюнок сучасника

Історик, телеведучий, заслужений журналіст України, доктор історичних наук. Веду авторський телеграм-канал.

Підтримайте Токар
50 грн.

10% середньостатистичної статті,
або ж пів дня роботи нашого сервера

Підтримати
Ось вона, нагода стати причетним до розвитку незалежних медіа!
Коменти