Сучасний світ неможливий без кип’яченої води, спирту і кредитних карток. Усім цим (але не всьому взагалі) ми зобов’язані міжцивілізаційному контакту поміж юдеями та християнам західного (латинського) обряду. Точніше – юдейській громаді столиці тогочасного світу — Константинополя та «бідним лицарям Храму Соломона».
Оцінили іронію Творця? Цвіт європейського лицарства десятиліттями намагався відвоювати Святу Землю, святість якої була обумовлена місцем «проживання» юдейського Б-га в Храмі Соломона, юдейським Царем побудованого та знищеного римлянами-язичниками 66 р. від Різдва Христового. І це при тому, що всі учасники Хрестових походів вважали за сакральний обов’язок євреїв знищувати.
Повернімося до міжцивілізаційного контакту поміж тамплями та юдеями Константинополя. Один з його наслідків: юдеї передали тамплям знання про чеки.
Не треба бути народним депутатом України, аби зрозуміти: тогочасний світ не знав паперових грошей, як не знав і технологій виготовлення паперу. Гроші продукували з металів — золота, срібла, міді, заліза. 1 грам золота проби 585 має питому вагу 13-14 грамів. Російська золота монета 5 крб. 1898 р. (вживаю цей приклад для простоти) важить 4 гр. Множимо на 14 = 56 гр. Якщо ви уклали угоду, ціна якої – 10 таких монет = 560 гр.
Припустимо, пів кілограма золота вам треба доправити з Ужгорода до Лісабона — за відсутності доріг, сучасних автомобілів для перевезення валюта та коштовностей, озброєної охорони тощо. Але ж возили не по пів кілограма та й не від одного тогочасного бізнесмена. Уявили логістику та ризики процесу?
Так от. Логістику та ризики взяли на себе тамплієри. Добре озброєні віртуози військової справи переміщували територією Європи не металеві гроші, а шматки шкіри — прообраз сучасних кредитних карток. Процес виглядав так: ви приносили гроші до прецепторії й здавали під розпис. Натомість вам видавали шматок шкіри з печаткою Ордена, на який прикладали ваш палець. Процес здачі завершено.
Далі з цим шматком шкіри, який можна було заховати деінде (або взагалі не ховати, бо гроші видавали тільки за підтвердження особистості шляхом порівняння відбитку пальця) ви переміщалися в будь-якому потрібному напрямку. Приходили до прецепторії. Пред’являли «чек», отримували свої гроші — причому в будь-якій валюті — мінус відсоток, який брали тамплі. Профіт!
Кожна прецепторія — добре захищена фортеця, місце перебування того чи іншого лицарського «підрозділу». Мало того. За тогочасними поняттями напад на прецепторію = святотатство, кара на смерть, відлучення від Церкви.
Тож не розслабляйтеся! Далі — буде.
Цар Соломон освячує Храм. Малюнок сучасника
А якщо в касі гроші закінчились? Тобто в прецепторії.