Від мрії до дії: що таке Мангеттенський проєкт?

Мангеттенський проєкт — одна із кодових назв проєкту, що тривав під час Другої світової війни під керівництвом уряду США. Це була програма зі створення та випробування атомної бомби. У межах проєкту, завдяки мобілізації тисяч вчених у цілому світі, створили ті дві атомні бомби, які згодом скинуть на Хіросіму та Нагасакі.

З чого усе почалося

1939 року тогочасний президент США Франклін Делано Рузвельт отримав бентежного листа від німецького фізика Альберта Айнштайна. У листі йшлося про побоювання щодо Гітлера, який почав розробку нової зброї з урану. Уран, як ми знаємо, виділяє колосальну кількість енергії, якраз для створення чергової бомби.

Друга Світова війна лише почалась, хоча США й оголосять про це лише за три роки, а лист від Айнштайна змобілізував їхні сили. Уряд одразу почав скликати найкращих фізиків для участі в секретному проєкті. Першочерговою метою було визначення того, чи взагалі можливе створення атомної бомби в результаті розподілу атома. 1942 року мету було скориговано — створити атомну бомбу, перш ніж це зробить Німеччина. Так народився «мангеттенський проєкт».

Під покровом фізиків

Дослідження ядерної зброї почалися ще до участі США у війні, проте усі дослідження, що передували «Мангеттену», були тільки теорією. Метою «мангеттенського проєкту» було виключно створення атомної зброї, яку можна використовувати у бойових діях вже і зараз.

Генерал Леслі Грувс, якого призначили керівником проєкту, завербував тисячі найкращих фізиків у цілій країні, поміж них особливо впливовими були Енріко Фермі та Лео Сілард. Усі науковці працювали під керівництвом Роберта Оппенгамера, наукового керівника та лідера лабораторії Лос Аламос в Нью-Мексико.

Одним із перших завдань було вироблення ланцюгової реакції — почергового розділення атомів, яке вивільняє достатню кількість енергії для вибуху. Енріко Фермі та Лео Сілард стали першими науковцями у світі, яким це вдалося.

Секретні міста

Лос Аламос був не єдиним місцем, де проводились дослідження. Водночас вони тривали в Канаді, Англії, бельгійському Конго та інших лабораторіях при університетах Чикаго та Каліфорнії.

Питання, які порушувалися у лабораторії Лос Аламос, мали суто практичний характер — як фізично збудувати бомбу, який дизайн має бути в неї та яким способом це все зібрати докупи?

Отримати уран було легше, ніж плутоній, але вчені подумали, що плутоній може забезпечити швидший шлях до розробки бомби. Вони вирішили спробувати обидва елементи та збудували два атомні реактори для кожного елемента — урановий реактор в Оук-Рідж та плутонієвий реактор в Хантфорді.

За оцінками істориків у «мангеттенському проєкті» до завершення війни взяло участь понад 500 000 осіб. Та як залучити до проєкту сотні тисяч учасників, тримаючи все у секреті? Властиво, звести секретні міста. Їх будували навколо нових реакторів для проживання працівників та їхніх сімей. До кінця війни населення Оук Рідж становило 75 000 осіб, а Хантфорд вмістив приблизно 50 000. 

Кінець фільму

До 16 липня 1945 року перша атомна бомба під назвою Гаджет була готова. Приблизно за 150 миль від Лос-Аламоса, у віддаленій пустелі Йордана Дель-Мерто, дослідники провели випробування Триніті — перший атомний вибух.

За декілька тижнів після вибуху Гаджета на Японію скинули дві атомні бомби. 6 серпня 1945 року уранова бомба під назвою «малий хлопака» впала на Хіросіму. За три дні по тому на місто Нагасакі скинули плутонієву бомбу під назвою Товстун. Від цих вибухів загинуло майже 110 000 осіб.

Деякі вчені критично ставилися до напрямку проєкт. Вони підтримували ідею гонитви озброєнь з Німеччиною, але не підтримували фактичного використання атомної бомби. Лео Сілард був одним з тих науковців, що звернулися до президента Трумена з петицією не скидати бомби на міста Хіросіма та Нагасакі. По завершенні проєкту він покинув роботу у галузі фізики та зосередився на біології.