Зазвичай, коли мова заходить про ос, ми говоримо про тих маленьких дзижчалок, що літають містами та селами та будують округлі гнізда. Насправді ж сімейство жалких комах складається із понад тисячі видів. Утім, ми поговоримо про міських ос, себто складчастокрилих. З назви можна здогадатися, що їхні крила складаються навпіл уздовж тулуба.
Ви зможете роздивитися їхню анатомію краще, якщо завітаєте до бабусі у село та зазирнете до банки компоту. Звісно, одразу ж після завершення пандемії коронавірусу.
У це складно повірити, проте в нашій екосистемі кожен з тисячі видів жалких комах неоціненний для природи. Подібно до хижаків, оси регулюють чисельність інших комах навколо, хоча й харчуються переважно квітковими нектарами. Пережовані гусениці, що колись могли стати метеликами, а також напівмертві мухи стають їжею для личинок ос.
Осина голова, зазнимкована завдяки мікроскопу та якісному LED-освітленню.
Загалом в ос є два типи самозахисту: візуальний та фізичний. Останній виглядає знайомо: оси встромлюють жало-трубку у жертву і випускають паралітичну отруту. Сама ж оса легко втягує це жало назад і летить по своїх справах, працюючи у найкращих традиціях Сунь-Цзи: сидить на березі й чекає, доки річкою пропливе труп ворога.
Візуальний метод самозахисту нам знайомий ще ближче, адже саме завдяки жовто-чорному смугастому забарвленню оси відлякують птахів, ящірок та дрібних ссавців. Утім, цей метод працює колективно: все ж посмакувавши кілька смугастих ос, вороги пов’язують жахливий і терпкий смак із забарвленням та йдуть шукати попоїсти когось інакшого.
Самі ж оси навіть і не підозрюють про свою користь сільському господарству, коли полюють на своїх ворогів. Утім, селяни мають дякувати осам за мертвих гусениць та інших шкідливих для врожаю комах. Чисельність ос у регіонах важко виміряти, адже вона змінюється відповідно до температури й рівня вологості.
Забавка полягає у тому, що ос можна певною мірою дресувати. Їх можна «натаскати» на майбутніх метеликів, обробляючи їх кров’ю звичних для ос ворогів. Суть такої забавки полягає не у тому, аби зробити із них біологічну зброю, а в тому, що це суттєво полегшує вивчення поведінки комах взагалі. Хоча хтозна!
Зони найбільшої популяції ос.
Крім того, оси можуть запилювати рослини, як і бджоли, коли прилітають до квітки попоїсти. Звісно, вони роблять це не так круто, як бджілки, але все ж переносять пилок з однієї рослини на іншу.
Крім меду, осину отруту використовують і в традиційній медицині, хоча й марно: ефективність засобів на основі осиної отрути піддається сумнівам серед науковців доказової медицини.
Річ у тім, що до складу осиної отрути входять різноманітні білки, аміни, гістамін та деякі ферменти. Ці складові й намагаються використовувати у лікувальних засобах горе-гомеопати, зовсім не зважаючи на наслідки. Реакція на отруту кожного організму може буде непередбачувана: від алергії й набряку до летального випадку.
І хоча багато хто з нас боїться ос, усупереч міфам, вони ніколи не нападають на людей без відповідної мотивації. До прикладу, якщо до вас підлетіла оса-прошак і благає про шматочок їжі, а ви відмахнете її рукою, вона навряд буде жалити вас. На відміну від медоносних бджіл, які стають агресивними до будь-кого, хто наблизиться до гнізда. Перед атакою оса б’є супротивника головою, а вже потім жалить, а от бджолині рої атакують стрімголов.
Отже, не варто зайвий раз вбивати будь-яку смугасту комаху, що порушила ваш спокій. А якщо ви бачите, що оса вилазить із землі — пройдіть повз, адже ви натрапили на беззахисне гніздо ос під землею. Хтозна, можливо саме завдяки цим комахам наступні врожаї будуть рясними, немов поле бою, усіяне російськими загарбниками на Східній Україні.
Оси круті, а кінцівка теми супер!
О це так порівняння!)