Днями у виданні Live Science опублікували результати дослідження, у якому йдеться, що науковцям вдалося помітити найдавнішу надмасивну чорну діру за всю історію астрономії. Зачекайте-но, чорні діри?
Зазвичай, чорною дірою називають астрофізичний об’єкт у просторі-часі із настільки великим тяжінням, що від нього не можуть відбитися навіть фотони світла. Власне, тому й чорна. За нашими спостереженнями, чорні діри є ядрами більшості відомих нам галактик, зокрема й Чумацького шляху.
Надмасивна чорна діра — унікальний астрофізичний об’єкт, що важить близько 105—1010 мас Сонця. Нам достеменно невідома природа чорних дір, проте найпоширенішою є теорія, згідно з якою гравітаційне тяжіння газів із космосу нарощує масу самих чорних дір, після чого вони стають надлишковими. Така собі космічна дієта.
Ця діра, про яку ми згадали вище, отримала назву PSO J0309 + 27, і за розрахунками вчених, утворилася за 900 мільйонів років після Великого вибуху. У людському вимірі ці цифри звучать воістину космічно, проте у масштабі сучасної теорії про історію Всесвіту це доволі небагато. І астрономи припускають існування ще приблизно сотні подібних дір, утворених на початку Всесвіту.
Сферичний блазар у вакуумі.
Тож як вченим вдалося помітити об’єкт, який навіть не відбиває світло? Завдячуймо блазарам — найенергетичнішим об’єктам у нашому Всесвіті, таким собі «спалахам» променів іонів. Подібно до квазарів, вони є найяскравішими відомими об’єктами космосу. Звісно ж, природа блазарів набагато складніша, проте для усвідомлення масштабів нам вистачить розуміти, що «спалах» стався майже 13 мільярдів років тому, але світло від нього й досі сягає Землі. Саме з такою заявою виступили дослідники у виданні Astronomy&Astrophysics.
Оскільки іонні промені від блазарів завузькі для масивного дослідження, а самих блазарів ми повноцінно не спостерігали взагалі, найдавніша (станом на сьогодні) надмасивна чорна діра могла мати й сусідів, про існування яких ми вже ніколи не дізнаємося.
Галактика NGC-4319 і її квазар.
