Криміналісти, археологи, геологи та ядерні фізики — з методу радіовуглецевого датування користають ледь не всі науковці, що мають стосунок до історії. Його винайшли у другій половині ХХ століття, відкривши нам горизонти визначення дат у десятки тисяч років. Його ключовий винахідник Віллард Ліббі 1960 року отримав за це Нобелівську премію.

Суть методу полягає у природі вуглецю. Він складається із трьох ізотопів: стабільних Вуглецю-12 та Вуглецю-13 і радіоактивного Вуглецю-14 (далі 14C — «14-Сarbon»). Внаслідок потрапляння нейтронів (крізь космічні промені) ізотоп 14С постійно присутній у нашій стратосфері. Так він потрапляє у наше природне середовище: наприклад, у дерева чи мінерали.

Візуалізація процесу датування.

Коли дерево живе, кількість ізотопу 14Су ньому залишається незмінним. Та коли організм вмирає, обмін вуглецем із довкіллям припиняється, себто кількість 14С падає. Період напіврозпаду ізотопу 14С становить 5730 ± 30 років, хоча й за часів Ліббі цей показник коливався між 2700 і 4000 років. 

Знаючи початкову кількість Вуглецю-14 у живому організмі, можна встановити час, що минув по смерті. 

У такий спосіб науковці, знаходячи залишки людей, тварин чи матеріалів, що містять вуглець, визначають їхній вік. Найчастіше це кістки, вугілля та деревина. Подекуди неймовірним датуванням кісток у десятки тисяч років ми зобов’язані саме радіовуглецевому методу. Оскільки матеріали часто мають різні домішки та дефекти, датуванню довіряють у питаннях віку до 60 тисяч років.

Майже вся жива матерія нашої планети містить вуглець, як і нежива. Універсальність датування дозволила нам заповнити не одну історичну лакуну, хоча й міфи із Залісся про Україну все ще живуть. Що ж, ми й з ними впораємося.

Космічне випромінювання не завжди стабільне, і щоб врахувати ці відхилення, науковці запровадили калібрування деревом. Вік дерева визначають за річними шарами (або кільцями) у стовбурі. Цей показник порівнюють із радіовуглецевим датуванням та визначають точність віку. З 1986 року науковці всього світу використовують єдиний калібр датування артефактів деревом.

Сучасна лабораторія радіовуглецевого датування.

У журналі Science Advances опублікували нове дослідження, де група дослідників вирішила поставити під сумнів цю калібрувальну криву. Порівнявши дані з Німеччини та Туреччини у 2 та 1 тисячолітті до н.е., вони виявили відмінності у концентрації вуглецю. А отже, точність датування знов похитнулася, відповідно до локації самого предмету дослідження.

Ці відмінності можуть додати люфт у десятки років щодо подій, артефактів та календарних дат. Ми знаємо, як ви переживаєте за смерть Тутанхамона 1320-1310 рр. н.е., тож застерігаємо — навіть дата його народження може виявитись хибною.

Підтримайте Токар
50 грн.

10% середньостатистичної статті,
або ж пів дня роботи нашого сервера

Підтримати
Ось вона, нагода стати причетним до розвитку незалежних медіа!
Коменти
Настя

Помилка у заголовку