Чи потрібно легалізувати проституцію?

Проституція — явище не нове і, найімовірніше, вона ніколи не зникне. У багатьох цивілізованих країнах до проституції підходять з думкою «якщо це неможливо знищити, то слід упорядкувати або очолити». Так, у Нідерландах, Японії, Іспанії, Німеччині, Австрії ця професія є офіційною (податки, медогляди, профспілки).

У країнах, які трохи менш прискіпливо ставляться до своїх громадян (Таїланд, Камбоджа), проституція «начебто нелегальна», але гроші на туристах приносить і уряд закриває на це очі. Так само є купа інших країн, з іншим ставленням до сексу за гроші, аж до смертної кари (найчастіше арабський світ і мусульманські країни).

Що ж поганого є в наданні інтимних послуг? Багато противників посилаються на:

• подружню невірність,
• ІПСШ (ЗПСШ),
• аморальну поведінку.

З приводу подружньої невірності — питання виключно до постійного статевого партнера. Брак гармонії в родині, задоволення в ліжку і взаєморозуміння в побуті жодним чином не залежить від наявності платного сексу на стороні. І тому наявність або відсутність легальної проституції жодним чином не стосується подружньої невірності.

ІПСШ існують вже багато століть. Поширюються від неохайності, нехтування особистою гігієною, від безладних статевих зв’язків, відсутності контрацептивів, а також через ігнорування регулярних оглядів профільних лікарів. Тому робити з конкретної професії єдиного винуватця поширення ІПСШ не тільки некоректно, але й нерозумно.

Мораль і виховання — це те, що людина пізнає від народження за допомогою батьків, вихователів і вчителів. Так само мораль в глобальному прояві обговорюється соціумом і схвалюється або демократичною більшістю, або верховними лідерами (священники, президенти, канцлери, монархи)
З точки зору демократії й свободи особистості людина може робити з собою все, що завгодно. З іншого боку, є такі поняття як соціум і усталені норми моралі. Обидва ці варіанти мають право на існування. Але кожен з них можна розглядати детальніше:

1. Коли країна не перешкоджає свободі особистості, вона максимально намагається убезпечити свій народ. Так з’являються умови для легалізації проституції, вік згоди (відповідальності), повноліття (статева зрілість), обов’язковий медогляд і контрацепція.
2. Коли держава сліпо дотримується традицій (релігійних догм) і забороняє щось людині, проституція не зникає, як явище, а просто змінює правила існування. Таємні борделі, явки й паролі, і в результаті ціна на послуги чимраз вища. Так само підвищується рівень поширення ІПСШ — внаслідок ігнорування профілактики та контролю.

Водночас є проміжні варіанти існування проституції — у країнах, де заборона є, а контролю виконання покарань немає. У таких випадках все дуже схоже на другий варіант. Але з меншим ризиком кримінальної відповідальності.

Найімовірніше (це просто гіпотеза, яка вимагає досліджень), у більшості країн мораль заснована не так на релігійних догматах, як на авторитетній думці лідера громади (суспільства, соціуму). Адже були повії і в стародавньому Римі та в Єгипті, у Китаї та Індії. Ба більше, вони згадуються в багатьох релігійних текстах. І лише коли проповідник (верховний жрець, фюрер, очільник релігійного культу) трактує текст для неосвічених послідовників так, як зручно і (або) вигідно на цей час йому — народжується узвичаєна думка і мораль (які здаються громадськими).

Яскравим прикладом можуть слугувати цитати з Біблії — там згадуються раби, вартість оплати штрафів і гріхів. При тому, що сьогодні Біблія є головною релігійною книгою в усіх католицьких церквах, і весь світ засуджує рабство (работоргівля заборонена у всьому світі).

Позитивні сторони легальної та контрольованої державою проституції:

1. отримання задоволення без шкоди організму, без докладання великих зусиль;
2. повноцінне статеве життя для людей з різними фізіологічними проблемами або психологічними складнощами (цього висновку я дійшов, почувши про стендап-коміка, який заплатив за повію для свого паралізованого друга);
3. повноцінне статеве виховання від «професійного партнера» за відсутності статевого виховання в школі, сім’ї, соціумі;
4. зменшення рівня ІПСШ і контроль за ними та іншими захворюваннями, пов’язаними з сексом;
5. зменшення проблем з незапланованою народжуваністю в середовищі людей з безладними статевими зв’язками;
6. сплата податків та поповнення бюджету держави;
7. державний захист представників професії.

То що ж у підсумку? Це явище старше ніж будь-яка релігія, будь-який історичний закон і будь-яка форма громади, отже проституція має бути легальною, контрольованою й безпечною. Користуватися послугами повій чи ні, кожен може вибирати сам. А вибір це і є свобода, яку проповідують всі релігії та інститут демократії.

Автор: Федір Карета.