Нам було приємно дізнатися, що дослідження спадщини Леонардо Да Вінчі припало нашим читачам до смаку. Отже, ми й далі спростовуємо міфи та шукаємо істину крізь призму життя видатних особистостей людської історії. На черзі – постать Вільяма Шекспіра і проблеми його біографії, авторства та характеру.
Подейкують, що пан Шекспір – найбільш містифікована літературна персона за всю нашу історію. Він залишив велетенську творчу спадщину і майже нічого зі своєї біографії. Нам невідомо, чи «Шекспір» було його справжнім ім’ям, чи творчим псевдонімом. Ми також не знаємо дати його народження, а маємо лише історичні припущення, які досі піддають сумнівам. Принаймні, запис про його хрещення датується 1564 роком.
Минуло чотири століття, а його п’єси донині ставлять у всьому світі частіше, ніж роботи будь-яких інших драматургів. Суміш таланту і таємничості породила купу теорій змови навколо особи Вільяма Шекспіра. Та чи мають вони раціональне зерно?
Будиночок, де народився Вільям Шекспір.
Вільям народився за класичним сценарієм – у маленькому містечку, у бідній родині. Втім, за декілька років по народженню майбутнього генія родина Шекспіра розбагатіла та віддала Вільяма навчатися до школи. Життя бентежне, адже перед вступом до університету батьки Шекспіра збанкрутували, а молодому Вільяму нічого більше не лишалося, як допомагати батькові у торгівлі вовною.
У біографії митця повно лакун. Саме тому в деяких істориків досі є великі сумніви щодо того, чи міг провінціальний юнак без університетської освіти написати настільки величні твори. Вже у ХІХ столітті Шекспіра наділили званням національного генія Англії, а в його творах знову і знову відкривали нові глибини духу й думки, виявляючи в ньому справді енциклопедичні знання.
Про період роботи із батьком нам майже нічого невідомо. Нові дані з’являються, коли Вільяму виповнюється 18 років і він одружується з Енн Гетевей. У шлюбі Шекспір проявляє здібності майстерного снайпера – за декілька років родина поповнюється трьома дітьми.
Родинне вогнище недовго утримувало Шекспіра, тож він подався до Лондона. Серед шинків, таверн і церков Вільям так і не зробив акторської кар’єри, на яку сподівався. Але не так сталося, як гадалося: приблизно 1590-го року Шекспір береться за перо і стає позаштатним автором Tokar.ua. Ну і в драматургії підробляє трохи.
Довідка про володіння нерухомістю Вільяма Шекспіра, копія 1652-го року. Джерело – Shakespeare Trust
І саме ці літературні досягнення змусили дослідників ще більше засумніватися у реальності фігури Шекспіра. З одного боку, був парубок, який після комерційного успіху своїх творів придбав солідну нерухомість, не гребував лихварством і уникав сплати податків. У своєму заповіті він ані словом не згадав про свої твори, але детально розписав поділ власності між спадкоємцями, залишивши дружині «друге за якістю» ліжко. З іншого боку – відвертий геній пера.
З переляку через розбіжності між іпостасями обдарованого драматурга та посереднього багатія історики розпочали операцію з пошуку справжнього автора творів, які приписували Шекспіру.
Згодом цей запал виріс у групу антистретфордіанців, які заперечували талант Вільяма Шекспіра з міста Стретфорд. Від Френсіса Бекона й до сьогодні прихильники цього руху продовжують історичні дослідження і мають непоганий арсенал аргументів:
- Не збереглося жодної книги, що колись належала Вільяму Шекспіру зі Стретфорда. Його почерк та іменні автографи вкрай неохайні, що дає підстави сумніватися у його грамотності взагалі;
- Словниковий запас Шекспіра становить 29 000 слів, а навіть найвідоміший переклад Біблії короля Якова (сьогодні – KJV) містить 5000 слів;
- За життя Шекспіра і ще кілька років по його смерті немає жодних згадок про нього як про поета чи драматурга.
Свідоцтво про хрещення Шекспіра із церковної книги. Деякі науковці вважають, що ім’я «Shakspere» читається як «Шакспер», а твори підписані ім’ям «Shake-speare» – Шекспір.
Утім, не існує неспростовних доказів того, що Шекспір не був автором власних творів, як і доказів колективного авторства. Навіть ритмічний аналіз його творів не зміг надати достатньо аргументів, адже історичний контекст його літературних засобів уже неможливо відновити. Філософію, латину і греку Вільям міг знати ще зі школи, а фольклорні мотиви – з життя у провінції.
1616 року Шекспір покидає свою трупу через шкандаль (або поширення Лондоном чуми), і повертається до файного міста Стретфорда, де на свій 52-й день народження урочисто помирає.
Перші переклади Шекспіра українською належать Пантелеймону Кулішу та Михайлу Старицькому. Згодом «Макбета», «Отелло» та «Гамлета» перекладали Франко, Рильський, Лукаш та інші українські таланти.
Портрети Вільяма Шекспіра.
