Саме так, тепер ми можемо буквально їсти вуглекислий газ. Німецькі науковці створили напівштучні хлоропласти: частини клітин рослин, що відповідають за фотосинтез. Про це пише Nature.

Природа «винайшла» шість способів перетворення вуглекислого газу за допомогою ферментів та сонячної енергії всередині хлоропластів. 2016 року Тобіас Ерб, професор синтетичної біології з Інституту наземної мікробіології імені Макса Планка у Магдебурзі, разом із колегами опублікував статтю під назвою «Синтетичний шлях фіксації вуглекислого газу в пробірці».

У статті німецькі науковці описали новий, сьомий спосіб перетворення діоксиду вуглецю. Тобіас Ерб назвав новий спосіб CETCH – на честь ферментів, які беруть участь в перетвореннях. Встановлено, що CETCH на двадцять відсотків ефективніший за свої рослинні аналоги.

Ми модифікували сучасні напрацювання з термодинаміки та хімічної кінетики, щоби зробити вловлювання вуглекислого газу рослинами ефективнішим

Тобіас Ерб

Лише нещодавно вчені виявили сумісність штучних хлоропластів з елементами живої рослини. Для цього вони помістили світлопроникні мембрани хлоропластів із листка шпинату і штучні ферменти в одну посудину з органічним розчинником. За деякий час виявилося, що мембрани хлоропластів шпинату та CETCH цілком здатні функціонувати разом.

По суті, науковці створили кібер-хлоропласт, в якому мембрана збирала сонячну енергію та фокусувала її. Вже у ферментах сонячна енергія та вуглекислий газ перетворювалися на молекулу під назвою гліколева кислота, яку можна використовувати для створення корисних органічних сполук.

У природі гліколева кислота міститься у винограді, цукрових буряку та тростині. 

Де застосуємо?

Хоча попереду ще чимало дослідів, ми вже можемо уявити, де ці штучні хлоропласти стануть у пригоді. Досягнення німецьких учених, по суті, робить можливим створення мікробів, що виділятимуть потрібні нам мікроелементи, живучи всередині нас. Теоретично, введення таких мікробів зможе замінити приймання ліків. Також вчені сподіваються, що у такий спосіб можна буде вилучати надлишки вуглекислого газу з атмосфери.

Природні клітини витрачають чимало енергії на те, щоб функціонувати, а синтетичні системи цього не потребують. Їм не потрібна енергія щоби рости, відтворюватись і підтримувати життєдіяльність

Кейт Адамала, біологиня з Університету Міннесоти

Зараз перед дослідниками стоїть виклик, пов’язаний з мембраною: для експерименту її забирали з клітин шпинату. Це доволі тривалий процес, тому пріоритетом для науковців залишається штучна мембрана для штучних ферментів.

Також читайте: Рослини “пам’ятають” пережитий стрес і передають ці спогади нащадкам

Коменти