Нещодавнє дослідження показало, що ані надра Марса, ані сама його поверхня не придатні для існування відомих нам живих організмів. Рідина на планеті утворюється в біологічно суворих умовах і не може довго існувати у стабільному стані. А що взагалі там може існувати?
Ще здавна думки про форми життя на Марсі залишалися прерогативою науково-фантастичних творів. Однак 2003 року астрономи, що вивчали інфрачервоні спектри Марса, виявили там метан. Це — газ, і значну його частину виробляють живі організми на Землі.
Порівняння атмосфери Марса та Землі
Метан складається з чотирьох атомів водню та одного атома вуглецю, і його відносять до категорії біомаркерів, себто речовин, характерних для знайомих людству форм життя. На Землі найбільше метану виробляють мікроорганізми археї, що живуть у вологих середовищах — від коров’ячої кишки до боліт, по сусідству із мавками.
Метаногенним речовинам не потрібен кисень, вони живляться вуглекислим газом та воднем. Перший становить понад 90% атмосфери Марса. Утім, він може утворюватися і поза живими організмами: наприклад, у тектонічно активних зонах, через викиди вулкана, чи під час інших геохімічних процесів. Та частка цих викидів ледве сягає одного відсотка.
То звідки ж метан на Марсі?
Річ у тім, що молекула метану, якщо її помістити до атмосфери Марса, протримається там приблизно 300 років. Потім ультрафіолетове випромінювання і газова оболонка зруйнують її. Отже, знайдений майже 20 років тому метан з’явився вже після Гетьманщини.
Мапа концентрації метану на Марсі
2009 року почали з’являтися статті про три території Марса — Nili Fossae, Terra Sabae та Big Sirt Plato — де зафіксували «сплески» кількості метану. Він поступово з’являвся і зникав, а середній час його життя в атмосфері ледве сягав 200 днів. Ровер «Curiosity», що вирушив на Марс 2011 року, вчені обладнали відеокамерами, буром та мінілабораторією для вивчення цієї загадки. Особливу увагу приділили вимірюванню концентрації метану за допомогою спектрометра Tunable Laser Spectrometer.
Утім, з серпня 2013 року він все ж реєстрував наявність цього газу в атмосфері. Перед науковцями постало питання: чи справді він помітив метан, чи привіз його із собою з Землі?
Згідно з публікацією Astrobiology Magazine 2015 року, в NASA заявили, що джерелом марсіанського метану, ймовірно, була передня камера лазерного спектрометра, адже у ній містився газ для калібрування чутливості пристрою.
Утім, марсохід подарував нам понад 30 проб тамтешньої атмосфери, через що науковці схиляються до думки, що зафіксований метан все ж має марсіанське походження. Попри це, концентрація все одно змінюється хвилями. Знову загадки?
То, може, нікого й немає?
За ці роки вчені висунули десятки гіпотез про походження і поглинання марсіанського метану, і не всі теорії припускають існування життя на планеті. До прикладу, газ може утворюватися під час гідротермальної реакції між водою та магматичними породами.
Дехто стверджує, що це ультрафіолет провокує реакції, внаслідок яких органічні молекули пилу або ґрунту виробляють вуглець. І справді, на Марсі знаходили подібні органічні сполуки хлорбензолу. Також є гіпотеза про те, що метан міг утворитися ще бозна-скільки років тому, а зараз він просто вивільняється із клатратів. Хай там як, а єдиної відповіді наразі немає.
Візуалізація однієї з гіпотез
Звісно ж, до розв’язання «метанової загадки» Марса ще далеко, адже для підтвердження гіпотези доведеться анулювати вірогідність попередніх вимірів. Ми знаємо, що на Марсі метан є, але його мало. Ми знаємо, що його кількість в атмосфері динамічно змінюється. Ми знаємо, що з часом зможемо виявити джерела метану.
Та, попри це, ми досі лише шукаємо відповіді на марсіанські загадки. Технології допомагають нам глибше зрозуміти таємниці Червоної планети, проте остаточний вердикт щодо можливості існування життя на Марсі — все ще не ухвалений.
