Лабораторні дослідження за участю тварин сьогодні не дивина: бідні створіння виростають і живуть у неволі лишень заради азарту науковців. Завдяки дослідженням вчені отримують точніші знання про спосіб життя та особливості поведінки певних видів тварин.

Утім, найкращі дані все ще отримують завдяки польовим спостереженням, своєрідним науково-популярним сафарі. Звісно ж, цей процес є певною мірою хаотичним, адже жодними маніпуляціями ми не змусимо слона чи крокодила робити саме те, що нам зараз потрібно. З іншого боку, такі процеси мають високу ековалідність – рівень обґрунтованості дослідження – отже, питань до результатів майже ніколи не виникає. І польові дослідження не лише точні, але й цікаві.

Та от халепа: представники дикої природи швидко пересуваються, вміло ховаються і сильно стресують від об’єктива фотоапарата.

Дослідження з порушенням звичного ритму життя групи тварин зводиться нанівець ймовірною хибністю результатів. Тому методику прямих спостережень намагаються використовувати якомога обережніше: дослідники розташовуються на безпечній відстані та віддалено стежать за тваринами за допомогою фото- і відеознимкування.

Такий, здавалося б, безпечний спосіб має свої обмеження: тварини все одно лякаються. Стандартні звуки фотозатвора легко бентежать тварин, тому на допомогу прийшли фотопастки. Це – модифікований цифровий фотоапарат для віддаленого спостереження та фіксації рухів тварин. Фотопастки бувають двох типів: ті, що спрацьовують від зачепленої розтяжки, і ті, що реагують на рух тварини.

4G фотопастка в дії.

Останні, звісно ж, найпопулярніші сьогодні: затвор під’єднано до датчика руху, а паралельне фільмування дозволяє розширити діапазон стеження. Фотопастки підходять для якісних досліджень, проте кількісні показники їм не до снаги. Коротко кажучи, фотопастка допоможе вивчити поведінку конкретної тварини зі встановленою наперед гіпотезою, проте загальні тенденції якогось виду ми не побачимо.

Для стеження за тваринами також використовують GPS-технологію, яка дозволяє відстежувати подорожі звірят на великі відстані. Зазвичай, так відстежують птахів, встановлюючи на них давачі. Загалом, науковці щасливі, що тварини можуть без проблем переносити сенсори. До прикладу, бджолині «кишеньки» авторства американських інженерів. У кожній кишеньці – батарея, GPS-трекер і сенсори вологості, температури та освітлення.

Давач на джмелеві.

Конструкція має пам’ять у 30 кілобайтів і важить приблизно 100 мг, тож не заважає польоту. Подібні дослідження провели й британські науковці, почепивши кишеньки на домашніх голубів. В нотатках до експерименту вони зазначили, що до таких активностей варто залучати лише ручних голубів, які точно повернуться додому. Інформацію про природні явища з голубиних сенсорів також використовують для відстеження кліматичної ситуації.

Та у спостереженні за тваринами науковцям допомагають і звичайні туристи: їх заохочують знимкувати тварин і надсилати фото у лабораторії. Виявляється, це дешевше за фотопастки. До прикладу, за даними Current Biology, у Ботсвані біологи у такий спосіб підрахували поголів’я гієн та левів.

Отже, не поспішайте видаляти фотографії своїх домашніх улюбленців та величезних павуків у ванній кімнаті. Хтозна, можливо, колись вони стануть у пригоді науці.

Підтримайте Токар
50 грн.

10% середньостатистичної статті,
або ж пів дня роботи нашого сервера

Підтримати
Ось вона, нагода стати причетним до розвитку незалежних медіа!
Коменти