Це відчуття важко із чимось сплутати. Ти буквально шкірою відчуваєш, як тебе розглядають, як хтось затримує погляд саме на тобі. Врешті, щось паранормальне змушує озирнутися і зустрітися поглядом з тим, хто так пильно вдивляється. Мабуть, кожен хоч раз переживав це дивне відчуття.

Науковці називають таке явище «детектором погляду» або «сприйняттям погляду» і для них в цьому мало паранормального. Хоча, варто визнати, що ми не знаємо напевно, як цей «детектор» працює. Принаймні поки. Про це пише The Week.

Наші очі бачать більше, ніж ми думаємо

Варто розпочати з того, що наші органи чуття дають набагато більше інформації, аніж може обробити наша свідомість. 2013 року вчені провели експеримент із чоловіком під псевдонімом TN. Піддослідний страждав на кортикальну сліпоту – часткову втрату зору, спричинену пошкодженням мозку. Кортикально сліпі люди можуть мати цілком здорові очі, однак через те, що мозок погано обробляє інформацію, вони не використовують свій зір на повну.

Таким людям важко фокусувати погляд на речах і вони часто переживають галюцинації. Іноді кортикальна сліпота призводить до того, що люди не можуть бачити статичні об’єкти, а лише такі, що перебувають у русі.  

Експеримент із TN показав, що, хоча таким людям важко вдивлятись у непорушні об’єкти, вони безпомилково визначають, коли погляд людей з фото спрямований точно на них. Під час досліджень науковці виявили, що в розпізнаванні спрямованого на нас погляду велику роль відіграє мигдалеподібне тіло. У нашому організмі воно відповідає за відповіді на загрози та збудження.

Можна називати це своєрідним «шостим чуттям», адже під капотом нашого мозку відбувається надзвичайно багато непомітних речей. Тож коли ти йдеш вулицею і помічаєш, що на тебе хтось дивиться, це може бути сигналом від підсвідомості.

Надзвичайна важливість погляду

Якщо попередня гіпотеза фокусується на діяльності мозку, то наступна – на діяльності очей. Деякі вчені стверджують, що для нас еволюційно важливо знати куди дивиться співрозмовник. У науковому світі існують численні припущення щодо наявності у нашому мозку цілої мережі нейронів, відповідальної за аналіз поглядів інших людей

На відміну від більшості інших видів, ми маємо велику ділянку навколо зіниць, яка називається склера. Вона допомагає одній людині легко визначити, куди спрямований погляд іншої. Для чого нам це? Думаю, відповіддю є комунікація

Гарріет Демпсі-Джонс, нейробіологиня з Оксфордського університету

На думку Демпсі-Джонс, очі роблять значний внесок у розуміння зовнішнього світу. Завдяки очам наші предки знали, куди біжить мамонт, де шукати сховок від лева та як прицільно стріляти у ворогів.  Очима можна вказати на те, що нас цікавить, повідомити про небезпеку чи свої почуття.

Склера у людей виражена краще, як порівняти з очима собак

Ложка скептицизму

Існує також і теорія, яка прямо каже, що ми це все собі вигадуємо. Британський психолог Едвард Тітченер ще на початку двадцятого століття написав статтю з відповідною назвою: «Відчуття чужого погляду». У своїй роботі Тітченер відкидає думку про те, що погляд може хоч якось впливати на шкіру.

Якщо людина постійно думає про якусь частину тіла, то з часом у ній можуть з’явитися певні відчуття

Едвард Тітченер

Твердження Тітченера сьогодні є експериментально підтвердженими, тому його прихильники вже понад століття твердять: «Ми можемо відчувати характерне поколювання у частинах тіла лише тому, що самі сфокусувалися на них, а не через те, що на нас хтось дивиться».

Дослідження також показують, що, коли ми не певні, дивляться на нас чи ні, ми схильні думати, що так. Скажімо, коли очі іншої людини сховані за сонячними окулярами чи вона надто далеко для того, щоб розгледіти її зіниці. Тож, коли ми повертаємося чи придивляємося, щоб пересвідчитися, чи на нас все-таки дивляться, ми самі привертаємо погляд іншої людини.

Попри те, що відчуття чужого погляду може бути самообманом, вчені дійшли згоди, що воно відіграло позитивну роль у процесі еволюції. Обачність допомагала первісним людям уникати хижаків та зберегтися, як вид у часи, значно жорстокіші, ніж сучасність.

Також читайте: Як роблять роботів із біотканин

Підтримайте Токар
50 грн.

10% середньостатистичної статті,
або ж пів дня роботи нашого сервера

Підтримати
Ось вона, нагода стати причетним до розвитку незалежних медіа!
Коменти
Вадим

Це механістична теорія. Вона аж ніяк не пояснює цей феномен наприклад коли дивляться на людину із спини . У людей є духовна складова . І цей феномен саме про це !