За допомогою 3D-моделі, розробленої вченими з Британії, Німеччини та США, вдалося виявити критичні фактори, що вплинули на високий відсоток летальності після падіння астероїда. Основним претендентом на місце приземлення астероїда є кратер Чиксулуб. Попередні дослідження вказують, що кратеру 65 мільйонів років, а його діаметр становить 150 км. 

“Народження” кратера збігається з масовими вимираннями тварин кінця мезозойської та початку кайнозойської ери. Саме тоді на Землі зникли динозаври.

Науковці вказують, що кратер такого розміру сформувався через крутий кут нахилу астероїда. Він мав становити від 45 до 60 градусів відносно горизонту. Саме це дозволило вивільнити у верхні шари атмосфери велику кількість газів, що на довгий час змінило клімат Землі.

Під таким кутом удар, ймовірно, вивільнив мільярди тонн сірки. Після цього сонячні промені більше не могли пробиватися крізь атмосферу, що викликало ядерну зиму і вимирання 75% живих організмів.

У коментарі виданню Cosmos вчені зазначають, що модель, яку вони створили, є першою тривимірною симуляцією, що відтворює умови формування кратера. Останній етап, який вдалося змоделювати, дозволив зрозуміти й напрямок руху астероїда. 

Що вдалося з’ясувати?

Отже, наблизившись з північного сходу, астероїд врізався у Землю. В цьому регіоні верхні шари ґрунту складалися з пористих карбонатних та евапоритових порід, які при нагріванні під час удару могли викинути в атмосферу велику кількість вуглекислого газу, сірки та водяної пари. Оскільки сірка швидко формує аерозолі, вони могли заблокувати сонячні промені. Це, зі свого боку, зупинило б фотосинтез, а температура почала б стрімко падати. 

Форма та структура кратера під сучасною поверхнею ґрунту може свідчити про екстремальні сили, що виникли під час удару. Основою для виявлення кута падіння стали напрямок астероїда, місце центру кратера відносно його вершин і центру щільних піднятих мантійних порід на 30 кілометрів нижче кратера.

Кут падіння в 60 градусів майже точно відтворив виникнення такого ландшафту за умови руху з північного сходу. 

Вчені вважають, що їхні дослідження дають можливість зрозуміти, як формувалися кратери не лише на Землі, але й на інших планетах. Таким чином ми зможемо вивчати історію космічних тіл та прогнозувати наслідки від руху об’єктів, що можуть становити небезпеку для нашої планети. Адже космічний простір не таки статичний, як здається, і колись ми знову можемо опинитися на шляху небезпечного астероїда. Сподіваємося, що в такому разі ми вже будемо озброєні не лише дієвими системами аналізу, але й ефективними методами захисту.

Читайте також: Сонячна система: планета Нептун.

Підтримайте Токар
50 грн.

10% середньостатистичної статті,
або ж пів дня роботи нашого сервера

Підтримати
Ось вона, нагода стати причетним до розвитку незалежних медіа!
Коменти
Алекс

Жоден метеорит не вбивав динозаврів. У заголовку — науково недостовірна нісенітниця

Олег

Просто цікаво, а скільки років тривала ядерна зима викликана падінням астероіда?