Світові космічні агенції вже кілька десятиліть розглядають можливості колонізації Марса. Але розробка транспорту, установок для будівництва та дизайну житлових модулів — не єдині проєкти, над якими працюють науковці. Першочерговою проблемою є саме виживання людей, які вирушать на далеку планету.

Так, у NASA планують відправити людину на Марс вже 2030 року, але дослідження показують, що навіть сам переліт може бути неймовірно виснажливим. Високий рівень радіації, ослаблення м’язів через мікрогравітацію, погіршення зору можуть супроводжувати мандрівників не лише в польоті, але й після повернення на Землю.

Крім того, частина колоністів, що залишиться на Марсі для постійного проживання, має бути здоровою та витривалою. Майбутнім “марсіанам” доведеться будувати базу і проводити численні дослідження, і саме їм можуть запропонувати внести зміни до структури ДНК.

За словами астро- і геомікробіолога Кенди Лінч, генна інженерія та інші передові технології мають допомогти людям, якщо ті хочуть жити й працювати на Марсі довго. Вчені вже проводять дослідження з використанням генного матеріалу людей та тварин. Так, науковці в лабораторних умовах додали певні гени тихоходів до клітини людини. Результати модифікації показали, що сконструйовані клітини стали стійкішими до впливу радіації, що важливо для здоров’я в тривалих космічних подорожах.

Тихохід

Тихохід – унікальна тварина. Ця істота вважається одним із найстаріших мікроорганізмів на Землі. Вона може виживати в умовах вакууму, радіації, за екстремально низьких та екстремально високих температур.

Зараз у NASA працюють над зовнішнім захистом астронавтів, удосконалюючи кораблі та медикаменти. Але генетичні дослідження потребують детальнішого вивчення як з біологічної, так і з етичної точки зору. 

Які шляхи може відкрити генна інженерія?

Використання генів “екстремофільних” мікроорганізмів для підвищення опірності організму астронавтів може розширити горизонти досліджень та дати можливість людині подорожувати і в холодніші куточки нашої Сонячної системи з високим рівнем радіації.

Наразі це неможливо, адже навіть якщо людина долетить, наприклад, до супутника Юпітера Європи, її тіло буквально знищить радіація. До речі, вже в середині 2020-х років планується запуск роботизованої програми Europa Clipper з дослідження цього супутника.

Вчені вважають, що Європа є однією з планет Сонячної системи, на якій потенційно можна виявити життя.

Деякі дослідники зазначають, що мікроорганізми можна використати й для тераформування самого Марса. Такі експерименти дозволили б зробити Червону планету комфортнішою для життя людини, але великою небезпекою є ймовірність виявлення “корінних” бактерій, що ще можуть зберігатися в товщі льоду під поверхнею планети.

Тож у такий спосіб генна інженерія може дати майбутнім астронавтам шанс на проведення тривалих досліджень. Сучасні роботизовані місії, попри їхні неймовірні механізми, неспроможні повністю замінити людину. Але відкритим залишається питання, наскільки людина зостанеться людиною після генетичної “підготовки” до такої місії.

Читайте також: Тривале перебування людини в космосі може викликати деменцію в майбутньому

Коменти