Європейський союз, 1364 рік

Того року в Кракові, столиці Польського королівства, за ініціативою Казиміра ІІІ «Великого» зібралися на сходини європейські владики: Імператор Священної Римської імперії, королі Данії, Кіпру, Угорщини, князі Мазовецький, Свидницький, Опольський, Поморсько-Вольгастський, герцоги Австрії, Верхньої Баварії, Померанії та курфюрст Бранденбургу. Володарі встановили принцип рівності суверенних держав, який діє шість із половиною століть! Саме це ми сьогодні називаємо однією з фундаментальних підвалин міжнародного права.

Про інші важливі події тих років не можна забувати з тієї самої причини – вони актуальні донині. Насамперед варто згадати заснування Ягеллонського (Краківського) університету — другого на схід від Рейну після празького Карлівського.

Тоді він нараховував 8 кафедр права, 2 — медичні, 1 — мистецтв. Занотуйте: Києво-Могилянська академія, якою ми так пишаємося, народилася двома століттями пізніше – 1659 р. Професором у Ягеллоні був той самий Юрій Котермак/Дрогобич (1450—1494), якому встановлено пам’ятник у місті, що так і називається: Дрогобич.

Упродовж XV ст. до Ягеллону записалося понад 17 тис. студентів, серед них 12 тис. підданих Корони. Кожний четвертий студіозус дістав бакалаврський ступінь. Доступ до краківської академії мали й вихідці з тих руських земель, які перебували у складі КП.
По факту саме 1364 року розпочався перший етап такої собі «болонської реформи (жартую, тоді вона так не назвалася): заходилися уніфіковувати наукові дослідження та освітні програми.

Кінець століття – поширення юрисдикції польського Королівства на Волинь та Подолію (це 1366 рік). Не вірте, коли вам будуть вішати локшину на тему «окупація» або «українські землі під владою Польщі». Волинь і Подолія залишаються окремими політичними організмами. За декілька років до ВКЛ приєднуються Чернігів, Новгород-Сіверський, Стародуб, Брянськ (це 1370-ті рр.). При цьому Литва веде практично одночасно три війни: проти Москви, з хрестоносцями та й ще тягається з Польщею за Волинь.

1370 р. відходить у вічність Казимір Великий. Залишає по собі такий спадок: площа королівства становить 240 тис. кв.км, населення — 2 млн (середня щільність — 8/8,5 людини на кв. км — проти 2/3 людини на кв. км на Русі). Міське населення — 200 тис., Краків — 10—15 тис., Познань/Сандомир — 3-5 тис., решта міст – 1-2 тис. Засновано понад 100 міст, а всього їх стало декілька сотень, зокрема, 42 укріплені (цього вистачило аж до ХХ ст.)

Кодифіковане законодавство: т. зв. Пйотркувський статут для «Великої» Польщі, т.зв. Віслицький статут – для «Малої». Дві окремі судові системи – для захисту «нижчих станів» від свавілля станів «вищих», для податкової системи, місцевого самоврядування, інститутів та принципів управління державою – вони проіснували після його смерті 400 років. Додамо до цього 2500 церков, нову систему освіти (існувало приблизно 40 шкіл), яка стала органічною частиною всеєвропейської, нові монастирі, будівництво яких дало радикальний поштовх розвитку образотворчого мистецтва, і насамперед – кам’яної архітектури.