За сотні років українська мова пережила чимало потрясінь, заборон та перекручування історії. Російська імперія, а згодом СРСР, куди на жаль входила Україна, робили все можливе, щоб говорити українською було немодно, а часом навіть і небезпечно.

Російські історики намагалися подати українську уламком слов’янських мов, а совєцька влада називала її діалектом неосвічених мас.

І свого окупанти досягли: умовний українець, приїжджаючи до великого міста, миттєво переходив на російську, щоб не видавати свого походження, якого соромився.  

Здавалося б, що зі здобуттям незалежності, а тим паче початку війни з Росією та тимчасової окупації Криму, ми мали б знати історію й поважати власну мову, а не користуватись міфами пропаганди? Але ні, багато хто досі цурається української мови. З різних причин.

Ми не примушуємо нікого терміново переходити на українську чи набивати собі татуху з Шевченком. Замість цього, озброївшись критичним мисленням і архівами видатних мовознавців, ми вирішили розібратися у справжній історії української мови, розставивши історичні міфи по своїх місцях.

Засновник і керівник видання Tokar.ua. Програміст, адміністратор української Вікіпедії.

Підтримайте Токар
50 грн.

10% середньостатистичної статті,
або ж пів дня роботи нашого сервера

Підтримати
Ось вона, нагода стати причетним до розвитку незалежних медіа!
Коменти