21 серпня 1911 року, як і щопонеділка, французький музей мистецтв Лувр був зачинений для відвідувачів. Вранці того дня Вінченцо Перуджа та двоє братів Вінченцо і Мікеле Ланчеллотті, одягнені у форму будівельників, вийшли з Лувру. Перуджа ніс щось під курткою. Це була «Мона Ліза».

Грабіжники увійшли до будівлі музею днем раніше. Вони сховалися у невеликому приміщенні біля Салону Карре – однієї з галерей Лувру, де й висіла «Джоконда» да Вінчі. Наступного ранку троє перевдягнених крадіїв зняли картину з рами та через задню сходову клітку вийшли з будівлі. Сантехнік, що проїжджав повз, навіть відмикав задні двері для Перуджі, який звернувся до нього по допомогу.

Пропажу помітили лише за 26 годин. Варто зазначити, що в ті часи системи безпеки не існувало як такої; майже 200 охоронців мали стежити за понад 225 тисячами картин, розкиданих по 400 кімнатах.

«Мону Лізу» завжди вважали хорошим витвором мистецтва, але й не більше. Картину, написану флорентійським митцем Леонардо да Вінчі приблизно 1507 року, не виділяли з-поміж інших робіт тодішніх доволі відомих художників. Ба більше, з «Джокондою» широкий загал познайомився лише 1867-го, коли Волтер Патер, англійський мистецтвознавець, написав про неї есе. Однак не можна сказати, що після оприлюднення твору «Мона Ліза» стала надто популярною. Відвідувачам Лувру вона припала до душі не більше, ніж інші картини в галереї.

Цікаво, що 1910-го року в листі до Лувру недоброзичливець висловив погрози на адресу «Мони Лізи», тож музею довелося найняти майстрів та встановити скло для захисту деяких картин, із «Джокондою» включно. Одним із майстрів був Вінченцо Перуджа, який, до речі, і раніше мав проблеми із законом. 1908-го чоловік відсидів ніч у буцегарні за спробу пограбування повії, а 1909-го його ув’язнили за носіння пістолета під час бійки.

Новина про зникнення «Мони Лізи» з’явилася у вівторок ввечері. Як не дивно, звістка розлетілася світом за лічені дні. Самі ж парижани всіляко намагалися відвідати саме ту галерею – Салон Карре в Луврі, щоб хоча б краєчком ока подивитися на місце, де нещодавно висіла «Джоконда» да Вінчі.
Публічний резонанс нашкодив Перуджі. Картина стала настільки відомою, що грабіжнику довелося відмовитися від ідеї продати її на чорному ринку.

Місце зниклої «Мони Лізи», 1911 рік

Поліція допитала Перуджі в листопаді 1911 року. Його роботодавець повідомив, що чоловік запізнився на роботу в понеділок, за словами самого злодія, через жахливе похмілля. Перуджі поліція повірила. Цікаво, що арештували Гійома Аполлінера, французького поета та мистецтвознавця, і художника Пабло Пікассо через їхню схожість зі злодієм, який грабував Лувр раніше. Їх звільнили невдовзі після арешту.

Лише 1913-го, за два роки після зникнення Мона Лізи, Вінченцо Перуджу розкрили. Він поїхав до Флоренції, де спробував продати картину чоловіку на ім’я Альфредо Гері. Той подзвонив директору галереї Уффізі Джованні Поггі, який підтвердив, що картина – оригінальна «Мона Ліза» Леонардо да Вінчі. Чоловіки викликали поліцію, після чого злодія заарештували у його готелі. Він визнав свою вину у суді у Флоренції та відбув усього вісім місяців у в’язниці.

Для чого Перуджі була потрібна саме «Мона Лізи»? Взагалі чоловік стверджував, що вчинив злочин із патріотичних міркувань. Він буцімто хотів повернути картину до Італії, де вона й мала бути, якби не загарбання Наполеона. Інші стверджують, що полотно викрали для грошової вигоди, про що свідчать листи Перуджі, надіслані батькові після крадіжки. Найімовірніше, суд повірив в його патріотичні поривання, і, можливо, саме тому його вирок був не таким жорстким, як очікувала громадськість.

2019 року Лувр відвідали 9,6 мільйона людей, і левова частка з них сподівалася побачити «Джоконду». Цілком можливо, що без знаменитої крадіжки 1911 року «Мона Ліза» була би просто ще одним витвором мистецтва у величезному музеї.

Підтримайте Токар
50 грн.

10% середньостатистичної статті,
або ж пів дня роботи нашого сервера

Підтримати
Ось вона, нагода стати причетним до розвитку незалежних медіа!
Коменти