Ми живемо в часи великих космічних відкриттів, коли супутники наввипередки запускаються на орбіту, а уряди та приватні компанії змагаються за першість колонізації галактики. Рік тому NASA анонсувало програму Artemis – план повернення на Місяць, який матиме вирішальне значення для подальших мандрівок до Марса, на що теж, як не дивно, розраховує агентство уряду США. За останніми даними, місія приземлиться на супутнику Землі не раніше 2024-го.

План мандрівки до Марсу за програмою NASA

План мандрівки до Марса за програмою NASA

Космічні польоти, окрім уряду США та Ілона Маска, планує здійснювати й Китай. Його спускний апарат Chang’e 4 – міжпланетна станція, що вперше в історії приземлилася на зворотному боці Місяця. Китайське космічне агентство на цьому не зупинятиметься: Пекін планує побудувати свою базу на місячному південному полюсі впродовж наступних десяти років. Нещодавно й Ізраїль здійснив відважну, проте невдалу спробу приземлитися на Місяці. До подорожей галактикою, досліджень та відкриттів готують своїх астронавтів Європейське космічне агентство (ESA), Японське агентство аерокосмічних досліджень (JAXA), Індійська організація космічних досліджень (ISRO) та інші.

Хай там що, у космічних перегонах уряди країн програють, а можливості приватних компаній, точніше їхніх власників-мільярдерів, безсумнівно, дозволяють зробити неможливе можливим. Відкритим залишається тільки питання часу. 

Якнайшвидше потрапити на Марс намагається SpaceX Ілона Маска. До того ж, компанія паралельно працює над розробкою технології космічних апаратів, які автоматично повертатимуться на станцію і будуть придатними для повторного використання. Світ продовжує стежити за Starlink – ініціативою SpaceX, завдяки якій високошвидкісний супутниковий Інтернет стане доступним буквально в кожному куточку планети. Ілон Маск вважає, що подорожі ракетами – найраціональніша альтернатива авіаперельотам. За його словами, такий засіб пересування більш ніж у 15 разів зменшить час, проведений у літаку за 1 поїздку, тобто мандрівка з Нью-Йорка до Шанхая в такому разі триватиме не 15 годин, а лише 39 хвилин (!).

Космічна індустрія тільки починає набирати обертів. Що ж до амбіційних проєктів Маска та інших ентузіастів – вони справді змінюють наш світ на мобільніше та дивовижніше середовище проживання. Проте кожна медаль має зворотний бік. Невгамовним дослідникам екологи ставлять 2 основні питання, на які варто було б звернути увагу:

  1. Що робити з космічним (або орбітальним) сміттям – некерованими та неробочими об’єктами, що кружляють навколо Землі та інших планет?
  2. Чи негативно впливають паливні викиди ракет в атмосферу на здоров’я людей і стан Землі?

Про космічне сміття

Факт існування таких відходів дослідникам космосу відомий вже давно. Їх можна знайти на поверхнях Марса, Венери та Місяця, де лежить понад 20 тонн орбітального сміття! З часу запуску першого штучного супутника СРСР 1957 року в космосі побувало більше ніж 5 тисяч апаратів, і не всі з них витримали навантаження. Інтенсивний трафік на орбіті, часті несправності, людський фактор – ось причини накопичення неймовірної кількості металу на околицях планет із Землею включно.

Гравітаційне поле нашої планети притягує до своєї атмосфери безліч космічних відходів. Переважна частина сміття, потрапляючи туди, вигорає. Що більша висота, на якій обертається використаний метал, то довше орбітальні відходи блукатимуть навколо Землі. Наразі над нами кружляє приблизно 23 тисячі відомих фрагментів понад 10 сантиметрів. Уявімо лише, скільки ще невеликих та зовсім крихітних металевих частинок залишилося в космосі.

Головна проблема орбітального сміття полягає в тому, що відходи заважають виконувати свою роботу новим супутникам та іншим запущеним в космос апаратам.

NASA часто замінювало вікна у Space Shuttle, пошкоджені часточками фарби. Зображення нижче ілюструє міліметровий «кратер», який утворився на віконці шатла: космічний корабель на великій швидкості вразила частина орбітального сміття розміром приблизно 100 мкм.

Висока швидкість руху навіть 3-сантиметрових космічних відходів може пробити будь-який космічний корабель і перетворити його на купу брухту, який, проте, найімовірніше, ніколи не повернеться на Землю. Що ж до частинок розміром 10 сантиметрів, – сила їхнього ураження може сягати вибуху 25 паличок динаміту.

Комп’ютерне моделювання показало, що протягом наступних 200 років кількість сміття розміром понад 20 сантиметрів зросте у 1,5 раза. Дрібніших частинок стане приблизно удвадцятеро більше.

Концепції, що розробляються для контролю над ситуацією, часто схожі на ідеї з наукової фантастики. JAXA, космічне агентство Японії, випробовує електрифіковану лінію довжиною в 6 футбольних полів (700 метрів) і вагою у 20 кілограмів. Розгорнувшись, пристрій має перетягувати сміття з орбіти, відправляючи його в атмосферу Землі для вигорання.

І це далеко не єдиний варіант. Інші пропозиції включають гігантські магніти, гарпуни та сітки для безпечного збивання хмари сміття, яка стає дедалі більшою.

Про шкідливі викиди

Кожен запуск ракети залишає слід у довкіллі – шлейфи вихлопів, наповнені речовинами, що шкодять атмосфері, і газ – найменша з них небезпека. Крихітні частинки сажі (або чорного вуглецю) та глинозему (оксиду алюмінію), вивільнені під час ракетних пусків, потрапляють до стратосфери, де накопичуються і поволі призводять до виснаження озонового шару, що захищає Землю від шкідливого ультрафіолетового сонячного випромінювання. Найгірше те, що масштаби проблеми поки що відомі не повністю.

Зображення з МКС ілюструє густі грозові хмари тропосфери, що зіштовхуються та перекриваються в тропопаузі, ізолюючи стратосферу від тропосфери. Це дозволяє ракетним викидам накопичуватися у стратосфері.

Внаслідок пошкодження озонового шару ультрафіолетові промені можуть викликати рак шкіри та катаракту в людей.

Наразі ракетні запуски у всьому світу вивільняють в атмосферу 10 гігаграмів або 10000 тонн сажі та глинозему. Ця цифра може зростати. SpaceX пообіцяв збільшувати кількість запусків ракет, і багато інших компаній незабаром підхоплять цю ініціативу.

Занадто багато забруднювальних ракет-зарядів може стати нашою наступною великою проблемою. Раніше вважалося, що космічна галузь не шкодить планеті, адже кількість ракетних запусків на одиницю часу була мінімальною. Та з огляду на амбіційні проєкти Ілона Маска, NASA чи, наприклад, Європейського космічного агентства, негативний вплив запусків ракет у космос стає очевидним.

Можливо, колись Марс стане нашим другим домом. Але це не означає, що піклування про Землю варто залишити в минулому.

Коменти

Мар'ян

>NASA часто замінює вікна у Space Shuttle, пошкоджених часточками фарби. Програма була припинена у 2011 році, тут же це наведено, як факт у теперішньому часі. > Що ж до частинок, розміром у 10 сантиметрів, – сила їх ураження дорівнює вибуху 25 паличок динаміту. – Імовірно мова йде про зустрічний рух. Отже, не “дорівнює”, а “може сягати”. >Наразі ракетні запуски по всьому світу вивільняють в атмосферу 10 гігаграмів або 11000 тонн сажі та глинозему. – Плутанина =( То таки 10 чи 11?