Короткий зміст попередньої серії: 1385 р. в замку міста (сучасна Республіка Білорусь) Великий князь Литовський Ягайло обирається польським королем під іменем Владислав ІІ.

Одночасно він переходить на латинський варіант православ’я, одружується із Ядвігою/Гедвігою Анжуйською. Темп неймовірний: 15 лютого – хрещення, 18 – вінчання, 4 березня – коронація.

Кревська унія стала подією всеєвропейського масштабу. Адже на теренах Старого Світу з’явився новий династичний центр. Новий володар титулувався так:

  •  латинською: Wladislaus dei gracia Rex Polonie, nec non terrarum Cracovie, Sandomirie, Siradie, Lancicie, Cuyauie, Lituanie princeps supremus, Pomeranie, Russieque dominus et heres, etc.,
  • польською: Władysław z Bożej Łaski król Polski, pan i dziedzic ziemi krakowskiej, sandomierskiej, sieradzkiej, łęczyckiej, Kujaw, Pomorza i Rusi, najwyższy książę Litwy,
  • українською: Владислав, Божою Ласкою король Польщі, володар та спадкоємець землі Краківської, Сандомирії, Сирадії, Лехії, Куявії, великий князь Литовський, володар і спадкоємець Русі, Помор’я.

Таким чином, Гедиміновичі стали на один щабель із королями Чехії та Угорщини.

Але виникло одне, але яке! «але». Як польський король Владислав ІІ тепер був васалом щодо себе самого – великого князя Литовського Ягайла! Що це означало? А те, що Польща споконвіку була власністю шляхти. Натомість Литва – особистою приватною власністю великого князя з дому Гедиміновичів.

Об’єднання Королівства Польського та Великого князівства Литовського з правової точки зору було об’єднанням польської держави та приватної особи – Великого князя (наприклад, як приватна особа він володів Волинню разом із Володимиром-Волинським та Луцьком). ЦЕ породжувало проблему співіснування двох юрисдикцій – державної, королівської та приватної, великокнязівської. Одним словом, правова шизофренія.

Та це ще не все. Реальною проблемою стало співіснування двох християнських ієрархій: розвиненої католицької римської в Польщі та слабкішої православної константинопольської на теренах Литви та Русі… І це дуже скоро далося взнаки. Сильніший всюди й завжди прагне в той чи інший спосіб поглинути слабкішого. Наслідки цієї тяганини ми відчуваємо на своїх шкурах – в буквальному сенсі цього слова – до сьогодні.

Такі справи. До нових, радісних зустрічей!

Далі буде.

Історик, телеведучий, заслужений журналіст України, доктор історичних наук. Веду авторський телеграм-канал.

Коменти

Наталя Шевченко

Так, гадаю, йшлося про римське католицтво )

Ілля

Дуже цікаво, проте є питання. Про римське православ’я це помилка чи це я чогось не розумію? Можливо йшлося про римське християнство?