Рівно 20 років тому Шерон Саарінен із Вест-Блумфілда, штат Мічиган, народила здорову дівчинку Алану. На відміну від будь-якого іншого немовляти, біологічно ця дитина мала трьох батьків. Зазвичай для утворення ембріона потрібно два набори ДНК. Принаймні так це працювало в природі.
Батьки Алани довго намагалися зачати дитину, але безрезультатно. Їхній лікар вважав, що проблема крилася у самій структурі клітин: «Ми гадали, що, ймовірно, існує якийсь шкідливий елемент у цитоплазмі. Врешті-решт, ми виявили, що річ у пошкоджених мітохондріях», – казали медики.
Дефектні мітохондрії вирішили замінити на здорові, взяті від третьої особи. Лікарі перенесли трохи цитоплазми жінки-донора, що містила здорові органели, до яйцеклітини Шерон Саарінен. Потім яйцеклітину Шерон запліднили спермою чоловіка.
Алана Саарінен
Такий спосіб медики й надалі використовували з тими парами, що мали проблеми із зачаттям дитини. Внаслідок цих експериментів виникла ще одна дивовижна ідея. Якщо батьки страждають від невиліковних захворювань, які, ймовірно, успадкує їхнє немовля, то цитоплазматичне перенесення зможе «видалити» неповноцінну частину ДНК і замінити її здоровою.
Перспективно, правда ж? Але є одне «але». З 40–50 дітей, які народилися у всьому світі за допомогою цього методу, у кількох була відсутня хромосома X, в інших же виявили ознаки розладу раннього розвитку – низку когнітивних захворювань, включно з аутизмом.
До того ж, вчені не виключають модифікацію зародкової лінії Алани. Тобто дівчинка з не до кінця зрозумілою нам ДНК може передати небезпечну мутацію своїм дітям. І вони, і наступні покоління, зі свого боку, можуть страждати від нових генетично модифікованих хвороб. Хоча наразі Алана нічим не відрізняється від інших дівчат.
Проте аномалії у новонароджених із трьома біологічними батьками насторожили Управління з продовольства і медикаментів США. 2002-го практику заборонили через ризики та з етичних міркувань. Однак дослідження не припинялись ще понад 10 років.
2015 року британський уряд ухвалив документ, що відкрив нові можливості для розвитку дивовижної технології. Однак Об’єднане королівство допускає проведення цієї процедури лише у випадку діагностики мітохондріальних хвороб у батька, а не як рішення проти безпліддя.
Лише у Великій Британії зареєстровано приблизно 3000–5000 випадків мітохондріальних хвороб, зокрема, хронічних проблем із серцем. Наразі жодного лікування медики запропонувати не можуть, єдина можлива опція – підтримка рівня життя здорової людини без можливості мати дітей.
Технологію не схвалюють медична та законодавча спільноти, проте метод відкриває нові можливості для зміни структури людини, від народження роблячи її істотою, ідеальною в біологічному сенсі.
Зустріч лауреата Нобелівської премії 1923 року Анатоля Франса та відомої танцівниці Айседори Дункан закінчилася іронічною розмовою. Дункан сказала: “Уявіть собі дитину з вашими мізками та моєю красою!” Франс відповів: “Так, але уявіть дитину з моєю красою та вашими мізками!”
Природний відбір – поки що лотерея. Можливо, в майбутньому батьки зможуть експериментувати з комбінаціями ДНК свого немовляти, обираючи риси, які воно успадкує? Можливо, за декілька десятків років науковці зможуть створити суперлюдину з ідеально вирощеного ембріона? Ніхто поки не заперечує. Хай як страшно це прозвучить, характер і зовнішність свого малюка ми зможемо створювати так само, як зараз винахідники збирають ігровий комп’ютер.
Впровадження методу модифікації ДНК у широку практику триватиме роками. Серйозні мутації загублять життя не одного новонародженого. У такий спосіб людство розплачується за еволюцію, яка більше не перебуває в руках природи.
“Технологію не схвалюють медична та законодавча спільноти”. Звідки таке твердження про медичну спільноту? По старій технології переносили здорові мітохондрій в яйцеклітину, але залишався досить високий відсоток хворих мітохондрій. Зараз переносять ядро з заплідненої яйцеклітину в нову безядерну яйцеклітину донора, що значно зменшує кількість хворих мітохондрій. Ця технологія використовується в тому числі і в Україні