Як люди використовують еволюцію

Інтернет дозволяє об’єднуватися не тільки людям з різних країн, але й любителям конспірологічних теорій. Завдяки Всесвітній мережі можна легко і швидко поширити свої переконання і до того ж знайти однодумців. Серед теорій, які часто піддають критиці, є й еволюція.

Першим про поступову зміну організмів ще на початку дев’ятнадцятого століття заговорив Жан-Батіст Ламарк, однак його гіпотезі забракло доказів. Лише за п’ятдесят років Чарльз Дарвін обґрунтував основний інструмент змін в організмах – природний добір. Коротко його можна описати так: «виживає найпристосованіший».

Варто сказати, що думки Дарвіна, хоч і були проривними, однак чітко випливали з попередніх ідей. Ще Арістотель помітив, що існує конкуренція між тваринами, які живуть на одній території, або харчуються однією їжею. Про боротьбу за існування писав Томас Гоббс у відомому «Левіафані» – він називав це «природним станом» і через це ладен був стерпіти будь-яку державу. Незадовго до Дарвіна над боротьбою за виживання розмірковував Томас Мальтус, який є одним із засновників сучасної демографії.

В часи Дарвіна його припущення піддавалися жорсткій критиці. Це було цілком логічно, адже у нас тоді ще не було такої великої кількості археологічних даних і найголовніше – людство взагалі нічого не знало про гени. Сьогодні еволюція теж піддається критиці, хоча природний добір давно працює, і, щоб побачити це, достатньо просто визирнути у вікно.

Селекція

Природний добір – надзвичайно тривалий і великою мірою випадковий процес. В його основі – мутація в генах або помилка при їх копіюванні й передачі нащадкам. Хороші помилки можуть дати нам нові корисні риси, які в майбутньому допомагатимуть вижити. Погані ж помилки, навпаки – зменшують шанси на виживання і, відповідно, менше поширюватимуться. При цьому навіть найменша перевага протягом тисяч років може зіграти важливу роль у виживанні.

Головною особливістю штучного добору є те, що фактор природного середовища майже повністю виключається людиною. Саме людина вирішує, яку рису поширювати у нащадках і створює умови для їхнього існування. Головним є сама наявність риси, яку можна передати нащадкам – низький зріст, великі надої чи швидкий біг.

Мабуть, найкращим прикладом цього є собаки. Часто досить лише визирнути у вікно – кожна породиста собака виведена штучно, щоби мати якусь особливість. Усі породи собак – від кавказьких вівчарок і до померанських шпіців чи німецьких боксерів належать до одного виду і мають спільних предків, які за еволюційними мірками жили не так давно.

Таких прикладів штучного добору не бракує на кожній фермі – одомашнені свині сильно відрізняються від диких кабанів, а домашня малина більша за лісову. Прикладами штучної селекції заповнені полиці будь-якого супермаркету у відділах «овочі» чи «м’ясо».

Еволюція у хімії та медицині

Найшвидшими темпами еволюціонують найменші організми. Рекордсменами у цьому сенсі є віруси – щороку ВООЗ розповсюджує вакцину від штамів грипу, які, як передбачається, будуть поширеними саме цього епідемічного сезону. Ми вже є носіями мільярдів вірусних РНК, які спокійно переходять від наших предків до нащадків.

Ще одним ворогом, лінія фронту проти якого пролягає всередині нашого тіла, є бактерії. Людство винайшло вже чотири покоління антибіотиків для протистояння хворобам, викликаним цими організмами, однак їхня еволюція і не думає зупинятися. Детальніше про те, як працюють антибіотики та перегони людства з бактеріями ви можете прочитати за покликанням.

Швидка мутація бактерій може допомогти й у боротьбі з пластиковим забрудненням. Ми вже писали про бактерію, яка почала їсти міцний пластик на звалищах, тут. Крім цього, корисні бактерії вже екологічно вилучають цінні метали зі складних сполук. Без них нам би знадобилося багато енергії та шкідливих хімікатів.

Як бачимо, людина не тільки зрозуміла процес еволюції, але й навчилася використовувати його собі на користь. Однак варто пам’ятати, що, хоча ми можемо штучно вивести потрібну породу собак, ми також еволюціонуємо. До того ж наша еволюція від наших бажань аж ніяк не залежить.