Перша чверть XV ст., любі друзі, на перший погляд – досить нудний час. Але саме тоді, впродовж буквально одного десятиліття (власне між 1414 р. та 1425 р.) відбулися події, які сформували логіку розвитку наших люду та земель на наступні століття. Але все по черзі.

Православні, 1414 рік

Православні єпископи ВКЛ просять Константинопольського патріарха Євфимія ІІ призначити етнічного болгарина шляхетського походження родом з Валахії (про неї тут) Григорія Цамблака митрополитом Київським. Але дістають відмову. Наступного року усі восьмеро православних єпископів Великого князівства Литовського, настоятелі деяких монастирів, князі, представники дворянства за головування Вітовта обрали його Митрополитом Литовським, Київським та всієї Русі (на картинці він в центрі).

Розлючені таким рішенням Євфимій та призначений ним Митрополитом Київським, Галицьким та всіє Русі московський резидент Фотій (його ВКЛ не визнавала) проклинають Цамблака. І понеслося! Наслідки розсьорбуємо до сьогодні.

Ноги Томосу 2019 р. і звідти також виростають.

Католики

Тут все простіше. В 1414—1418 рр. церковний собор в м. Констанца відновлює єдність Католицької церкви (про т. зв. Західну схизму, яка тому передувала, написано тут). З трьох Пап Римських залишився один (задовольнився кардинальською шапкою), другого заарештували, третій зник невідомо куди. Довелося обрати звичайного мирянина, який не належав до жодної з партій, що конкурували на соборі. Ще одна важлива річ – затвердження принципу примату Собору над Папою (раніше було з точністю до навпаки).

Ще одна важлива новація, але вже регіонального масштабу – призначення першого архієпископа Гнезненського, Примаса Польщі, який мав вищу церковну юрисдикцію та державні повноваження (право коронації, хрещення та укладання шлюбу в королівській родині, був членом королівської ради). Згодом це тупо скопіпастила Московська церква.

Орда

Тут одні мутняки заступали інші. Якщо зовсім просто: після катастрофічної поразки 1395 р. (гугл вам в руки) почався незворотний процес державницького розпаду Золотої Орди. Такий собі «парад суверенітетів», добре відомий нашому старшому поколінню, яке пережило розпад СРСР. Єдина держава розпалася на Сибірське, Узбецьке, Казанське, Кримське, Казахське ханства та ще й Ногайську Орду.

Сімейні справи

1420 р. Великий князь Вітовт (між іншим, національний герой Литви!) надає у княжіння двоюрідному братові Свидригайлу (прапраправнуку Короля Русі Данила), Брянськ, Новгород-Сіверський, Трубчевськ, Чернігів.

1425 р. донька Вітовта Софія, дружина московського князя Васілія І, по його смерті чоловіка отримує опіку над сином, майбутнім великим князем Московським Василієм ІІ. Але, увага! – передає московське князівство під опіку свого батька, васалами якого були князі Твері, Рязані та не тільки вони.
Це я до історичної ваги питання “хто кому Рабінович”?

Одночасно сестра Вітовта Римгайла в шлюбі з молдавським господарем Олександром Добрим. Інша сестра Данута-Анна в шлюбі з мазовецьким князем. На додаток племінниця Софія заручена з Ягайлом.

Отака от родина. 

Ну, і насамкінець рубрика «всяке таке». Тут все просто: Польща, Литва та Бранденбург укладають військовий союз проти Тевтонського ордену. Наслідки не забарилися. Але про то – наступного разу. Але це неточно.

А сьогодні – лайк, шер, донейт. Уклінно дякую за ваші лепти.

З повагою незмінною, Данило.

Історик, телеведучий, заслужений журналіст України, доктор історичних наук. Веду авторський телеграм-канал.

Коменти