Уявіть собі, що за кількадесят років будь-кого з нас можна буде «відновити»: дізнатися наші вподобання, історію відвідин і навіть лайливі слівця, які ми вживали у тій чи іншій ситуації. Жодної фантастики – технології вже дозволяють це зробити, аналізуючи ваш цифровий відбиток. Таким терміном вже декілька років називають сукупність інформації, яку людина залишає після себе в інтернеті.

Як виглядає мій відбиток?

На загал, взаємини людства і технологій за останні роки вельми ускладнилися. Люди звикли користуватися гаджетами, абсолютно не розуміючи як вони працюють. Недарма ж Ілон Маск назвав смартфони «розширювачами мозку». Але інший бік медалі технологій свідчить, що гаджети стали й «викрадачами часу» – пересічна людина розблоковує свій смартфон щонайменше півсотні разів на день. Відповідно, навіть найнезалежніша від гаджетів особа все одно «смітить» своєю інформацією.

Якщо ви хоч раз залишали комусь відгук, доводили свою точку зору в коментарях, чи просто тиснули уподобайку – цеглинки в мур вашого цифрового відбитка вже закладено. 

Звісно ж, не всі ваші дані є у відкритому доступі. Наприклад, історія хвороб чи виписка по банківській картці – теж цифровий відбиток, але доступний обмеженому колу осіб. Ці недобросовісні кола часом продають вашу конфіденційну інформацію маркетологам, соцмережам чи просто кіберзлочинцям. Останні, до речі, можуть і власноруч дістати їх. Наприклад, якщо ваше кодове слово – дівоче прізвище матері, достатньо просто знайти її пост з вітальними листівками на вашій фейсбук-сторінці.

Візуалізація типової моделі цифрового відбитка.

Відтворюючи нашу онлайн-поведінку, алгоритми аналізу цифрових відбитків краще розуміють наш характер, вподобання, світогляд, інтереси та навіть слабкі місця. Саме тому професор Бостонського університету у своїй книжці «What Happens in Vegas Stays on Youtube» радить дбати про свою цифрову репутацію, виконуючи кілька простих правил.

А правила такі: живіть так, немов за вами стежить мама, не будьте занадто відвертими із незнайомцями, фільтруйте фотографії, що потрапляють у мережу і вмійте визнавати свої помилки, навіть якщо в опонента у голові – повне 💩.

Невже усі «під ковпаком»?

Не зовсім. Ви, напевне, чули про терористичну організацію ІДІЛ, але навряд чули про її ватажка – Абу Бакр аль-Багдаді. І не дивно, адже він не сидів у фейсбуці, не користувався телефоном, жив у пустелі та отримував інформацію через гінців. Їх привозили до нього автівками, які зупинялися посеред пустелі за кількадесят кілометрів від його житла. Після цього їх пересаджували на мотоцикли та везли до Абу Бакра. За будь-який лайк в Інстаграмі на кожного члена його організації чекала смерть.

Така обережність, звісно, не завадила спецпідрозділу Delta Force (Пентагон) ліквідувати аль-Багдаді, але продовжила його життя на кілька років, упродовж яких його шукали. Think about it!

Я не терорист, а отже цифровий відбиток мені по 🥁

Звісно ж, не лише міжнародні терористи зацікавлені у приховуванні свого цифрового відбитка. Відомі дисиденти, шпигуни, розвідники та журналісти усіма силами намагаються приховати свої дії в мережі.

Іронія у тім, що необачні цифрові відбитки можуть зіпсувати життя навіть цілком законослухняним громадянам. По-перше, завдяки їм можуть зламати ваші облікові записи, викрасти гроші з картки, опублікувати особисте листування чи робочу конфіденційну інформацію. Звідси беруть коріння інтернет-сталкери, які використовують проти вас інформацію, яку ви самі й публікуєте: сторіс із відпочинку, фото з друзями в улюбленому місці тощо. Другий нюанс полягає у тому, що торгівля вашими персональними даними формує навколо вас інформаційну бульбашку, яку використовують як бізнесмени, так і політики. Принстонські дослідники припускають, що вашими даними торгує кожен другий сайт.

Приклад того, що може про вас знати Gmail.

Інакше кажучи, якщо ви заходите у соцмережу «просто погортати стрічку» – ви витрачатимете свій час на те, за що заплатили рекламники.

Ще 2014 року цей процес назвали surveillance capitalism – капіталізм (або економіка) стеження. Великий бізнес колекціонує ваші цифрові відбитки, але для заявлених цілей використовує лише їхню певну частину – іншу «згодовують» штучному інтелекту, який прогнозує ваші наступні кроки на основі цифрового відбитка.

Так утворилися цілі ринки збору та торгівлі персональними даними. Їхні покупці досить різні – від спецслужб і політичних партій до звичайних інтернет-магазинів. Останні, до речі, непогано на цьому заробляють: Amazon змінює ціни на своєму сайті 2 500 000 разів щодня, базуючись на мільйонах терабайтів цифрових відбитків. Вони готові продати товар дешевше, аби ви не придбали його в конкурента, і навпаки – дорожче, якщо ваш цифровий відбиток свідчить про непоганий заробіток.

Але ж це все лише в інтернеті!

На жаль, ні. Ваш цифровий відбиток прямо впливає на реальне життя. Сьогодні абсолютна більшість роботодавців промоніторить ваші соцмережі, перш ніж запросити вас на співбесіду. Те ж саме і з побаченнями – 7 з 10 юнаків перевіряють соцмережі партнерів перед побаченням. Якщо такої інформації немає – половині респондентів така ситуація здається підозрілою.

В цій ситуації з’явилися і підприємливі організації, які допомагають бізнесу та зіркам тримати свій цифровий слід в тонусі. Вони стежать за пошуковими результатами та соцмережами клієнтів, виставляючи їм своєрідну оцінку. Усі шкідливі для репутації коментарі та фотографії маркуються відповідним чином, і паралельно вони акумулюють необхідну кількість позитивної інформації про їхнього клієнта.

І що ж робити?

Найважливіше – це зрозуміти ситуацію і прийняти реальність «економіки стеження». Вас відстежує більшість застосунків і сайтів, хай як би вам того не хотілося. Їхній фокус – ваш цифровий відбиток, тож йому треба дати лад.

Це означає, що «якість» ваших пошукових запитів, уподобайок та коментарів має бути високою. Не обов’язково жити в пустелі, аби корпорації мали якнайменше даних про вас. Сумнівайтеся в усій інформації, що потрапляє до вашої стрічки. Складайте про неї особисту думку, а не транслюйте спіч чергового блогера чи лідера думок. Відстежуйте різні джерела – як власні, так і політичних/світоглядних опонентів.

Навчіться відрізняти інформацію з фактами від «меседжів», приправлених маніпуляціями та особистими думками.

Недарма у своїй роботі «Focus: The Hidden Driver of Excellence» Деніел Голман порівнює людську увагу із м’язом, який можна накачати вправами, поступово збільшуючи навантаження. Застосувати цей принцип дуже легко. Звикли до маленьких статей? Навчіться читати лонгріди. Звикли до лонгрідів? Читайте книжки. Це допоможе вам «прокачати» здатність довше концентруватися на певному предметі та стати свідомими споживачами інформації.

Ну, а для всього іншого є режим інкогніто🕵️.

 

Підтримайте Токар
50 грн.

10% середньостатистичної статті,
або ж пів дня роботи нашого сервера

Підтримати
Ось вона, нагода стати причетним до розвитку незалежних медіа!
Коменти