І от тут історія з Унією розвернулася на 180º. Річ у тім, що молодшу сестру Костянтина ХІ, Софію, за сприяння Папи Римського видали за московського князя Василя ІІІ.
Софія, молодша сестра Костянтина ХІ
Очільник Католицької Церкви сподівався через вплив Софії навернути Москву на римський варіант християнства.
Але все відбулося з точністю до навпаки: Софія доклала всіх можливих та неможливих зусиль у протилежному напрямі! Розрахунок простіший, ніж 2+2=4: Візантія, опора православ’я, впала. Треба було думати, як жити в нових умовах. Вона, Софія, і подумала.
Саме відтоді Москва стала вважати себе правонаступницею, флагманом православного світу, «Третім Римом». Флорентійська унія, попри те, що до неї приєдналися деякі інші церкви, фактично вмерла.
Але тут є декілька «але» (з усіма можна ознайомитися у Джозефа Ґілла).
Це «але» таке. Орос (гр.: ὅρος) Флорентійського Собору, тобто визначення догматичного характеру, яке сформулював, затвердив, оголосив Вселенський Собор (а Флорентійський таким був), визнаний повнотою Церкви, містив пункт: всі, християнські церкви, які не приймуть його рішень, підпадають під анатему.
Оскільки за Василя ІІІ та Софії Палеолог одна частина Руської церкви (та, що була в Москві) рішення Собору відкинула, то вона автоматично підпадала під анатему. Значить, втратила навіть теоретичну можливість приєднатися до світу Західної цивілізації.
Натомість канонічна частина Руської церкви, яка діяла на території Великого князівства Литовського, тобто на значній частині території сучасної України, такою можливістю скористалася. ВКЛ, південно-західна Русь стали невіддільною частиною світу західної економіки та культури.
І сьогодні видимий східний кордон між світом права, законності, свободи, гідності та темрявою безправ’я, беззаконності, несвободи, людської ницості проходить між Україною та окупованим Кримом, рівно ж по лінії розмежування з ублюдочним утворенням «Линири/Динири».
Отакі справи. Далі буде.
Дякую за добрі слова, коментарі, зацікавленість та за ваші донейти. Це неоціненне.
