Ми вже розповідали про цифровий відбиток, який залишає після себе кожна людина, що хоч раз побувала в мережі. І хоча таких відбитків налічується майже 4 мільярди, інформація в мережі складається навіть з тих, хто не може (або не хоче) розміщувати її. Так формується «кібер-тінь» – присутність у мережі інформації про особу, яка напряму не користується інтернетом.

Це означає, що інтернет дозволяє маніпулювати даними мільйонів людей, які формально не є його користувачами. І, згідно з даними ООН, найвразливіша категорія «кібер-тіней» – діти. Існує навіть спеціальний термін – «sharenting» (результат злиття слів «to share» і «parenting») – який означає підвищення соціального капіталу дорослих шляхом публікації інформації про власних дітей.

Отже, наскільки відповідальними мають бути дорослі в питанні персональних даних своїх нащадків? Де межа між блокувальником порносайтів і тотальним стеженням за цифровою поведінкою дитини? Нумо розберімося.

Дитячі фото як інструмент маніпуляцій

Сьогодні існує багацько правових ініціатив, які намагаються уніфікувати питання захисту цифрових даних, проте реальне життя завжди складніше за бюрократію. Якщо коротко: під сумнів підпадає ступінь відповідальності й усвідомленості, притаманний нашим онлайн-діям.

До прикладу, той же «шерентінг» нерідко виходить за межі публікації фотографій дітей: батьки створюють немовлятам персональні електронні скриньки та сторінки в соцмережах. Таку поведінку дорослі пояснюють бажанням вбудувати свою родину в реалії сучасного світу з панівною цифровізацією. Більшість жінок розповідали про те, що онлайн-інструменти спрощують поширення гарних новин між родинами.

З іншого боку, самі батьки не дуже стурбовані тим, що власноруч формують цифровий слід своїх дітей. 

Для самих дорослих така ситуація абсолютно комфортна, адже вони здебільшого намагаються створити собі соціально схвалюваний онлайн-імідж шляхом маніпуляції даними дітей.

2015 року некомерційна організація Nominet опублікувала результати дослідження, згідно з яким чверть опитаних дорослих ніколи не запитують у дітей дозволу на розміщення їхніх фотографій, а понад 50% вважають за можливе публікувати фото чужих синів і дочок, не попросивши дозволу.

Додайте до цього салату заправку повного нехтування конфіденційністю своїх профілів, і отримаєте «зелене світло» для зловмисників, педофілів і звичайних інтернет-сталкерів, які зловживатимуть даними дітей.

Згідно з дослідженням, біля кожної п’ятирічної дитини вже накопичено понад тисячу фотографій та постів з інформацією інтимного характеру, які перебувають у відкритому доступі.

Перцю додає і те, що норма американського законодавства Children’s Online Privacy Protection Act забороняє створювати облікові записи дітям до 13 років.

Контроль чи свобода?

Ігноруючи чутливість до персональних даних дітей і не визнаючи їх суб’єктами цифрового світу, дорослі породжують максими, які вже «виходять боком». Такі ініціативи як «батьківський контроль» частково захищають дитину від негативного впливу поширюваної інформації.

Apple ставить питання руба – і просто не дає Apple ID дітям віком до 13 років.

Утім, етична проблема полягає в тім, що правові норми щодо маніпуляції персональними даними дитини залежать від соціокультурних традицій того чи іншого локального сегмента інтернету. Здоровий батьківський контроль є цілком нормальною практикою для Західного світу, а от «цифрова тінь» дитини, яка згодом може нашкодити її репутації, навіть стає прецедентом для судових справ.

Як це зазвичай і трапляється з етичними проблемами, ми не можемо прямо вказати на «добре» і «погане». Натомість ми, безперечно, споглядаємо спробу переосмислення «культури дитинства», яку дорослі вже «зацифрували». Діти, зі свого боку, борються за нову утопію – ту, де людина може прибрати свої дані з інтернету, якщо ніколи в житті ним не користувалася.

Коменти

Митя

Я неодноразово скаржився на обліковки у фейсбуці власники яких значно молодші від 13 років. Ніразу фейсбук нічого не робив.