Неможливо передбачити, скільки ще триватиме пандемія, так само як і точно сказати, чи вдасться нам позбутися коронавірусу раз і назавжди. Окрім стандартної симптоматики, тисячі людей у всьому світі стикнулися з так званим «довгим ковідом» – коли після зникнення основних симптомів хвороба все одно не відступає. Спробуємо розібратися, як це можливо і що відбувається в організмі після відступу інфекції.

І на Заході, і в Україні існують спільноти людей, які не очухалися навіть за місяць після першого позитивного тесту. Згідно з даними США, таку проблему має кожна третя особа, що перехворіла на коронавірус. У британців цей показник вдвічі вищий. Основні симптоми затяжного ковіду – задишка, проблеми з пам’яттю і раптові спазми.

За різними підрахунками, кількість «затяжних хворих» сягає мільйонів, і ці люди залишаються зі своєю бідою наодинці. Нещодавно у The Atlantic вийшов великий матеріал про те, як пацієнтам доводиться переконувати лікарів у правдивості своїх симптомів.

Топ-10 симптомів. Лідери – задишка, важкість у грудях та втома.

Про те, що після 14 днів хвороби симптоми зовсім не обов’язково зникнуть, науковці знали ще століття тому, під час епідемії сумнозвісної інфлюенци. Тоді науковці списували цей феномен на приєднання бактеріального збудника типу стрептококу. Втім, його вдавалося виявити далеко не в усіх. Ба більше, не всі симптоми того ж таки затяжного грипу можна пояснити інфекцією. Щоб наукове товариство серйозно взялося за цю проблему, знадобився спалах.

1934 року, коли у лікарні Лос-Анджелеса захворіли водночас майже 200 співробітників, керівництво списало все на поліовірус. Згодом з’ясувалося, що щось не так: хвороба нікого не вбивала і не доводила до паралічу. Стандартна симптоматика (температура, головний біль, нудота) поєднувалася з відсутністю паралічу, високим ступенем заразності та (sic!) геть не чіпала дітей. На поліовірус не схоже.

Медики не придумали нічого кращого, аніж назвати це «нетиповим поліомієлітом». Відтоді було зафіксовано кількадесят спалахів у всьому світі. Діагнози щоразу змінювалися: енцефаліт, міалгія, нейроміастенія, плевродинія, ісландська хвороба. Симптоматика залишалася незмінною.

Що грубшим ставав список, то зрозуміліше було: суть не у визначенні таємничої хвороби, а в тому, який осад вона залишає в організмі.

Цей осад проявляється болями у м’язах, нудотою, діареєю, задишкою або проблемами зі сном. Але головним симптомом заведено вважати втому, схожу на ту, яка виникає після важкого робочого дня. Нині це має назву синдром хронічної втоми, хоча це не є конкретним медичним терміном, а сам діагноз можна поставити ледь не кожній людині. За деякими підрахунками, від нього потерпає понад 30 мільйонів осіб – майже стільки, скільки сьогодні хворіє на ковід.

Акція «Long COVID SOS» від людей, які кілька місяців потерпають від симптомів ковіду після позитивного тестування.

Утім, геть конспірологію. Хронічна втома не зовсім конкретний термін з точки зору біології, тому остаточно пов’язувати її з коронавірусною інфекцією щонайменше ризиковано. Як і у разі з багатьма попередніми інфекціями, коронавірус може піти не так швидко, як би нам хотілося. Отже, медицина сьогодні фокусується, зокрема, й на тому, щоб усунути цей осад, який лишається після (?) хвороби. Під час епідемії SARS 2003 року майже у кожного третього інфікованого проявлялися симптоми хронічної втоми. Те ж саме, до речі, і з Еболою.

У науково-популярних журналах вже почали гратися термінологією, називаючи цей стан хронічним ковідом, постковідом, постковідним синдромом тощо. На початку жовтня вийшла стаття, в якій найвдалішим обґрунтовано визнали варіант «довгий ковід» (long covid). За словами авторів, з одного боку, цей термін демонструє те, що ми не знаємо причин цього синдрому, а з іншого – не дає зайвих прогнозів щодо стану хворих.

Втома після ковіду складніша: в когось залишається задишка чи біль у горлі; хтось страждає на тахікардію або затуманену свідомість.

Отже, з 1934-го і донині масштаб проблеми лише збільшується. Хворі із затяжними симптомами, про яких раніше забували одразу ж після спалаху, стали набагато помітнішими – їх десятки тисяч. Майже за століття досліджень ми лише перейменували «нетиповий поліомієліт» на «міалгічний енцефаломієліт». Коронавірусна інфекція відкрила нам широке поле для експериментів, які ми, сподіваємося, встигнемо обернути собі на користь.

А ми нагадуємо, що варто користуватися офіційними джерелами МОЗ, мити руки, носити маску, дотримуватися соціальної дистанції та правил карантину.

Підтримайте Токар
50 грн.

10% середньостатистичної статті,
або ж пів дня роботи нашого сервера

Підтримати
Ось вона, нагода стати причетним до розвитку незалежних медіа!
Коменти