Мої вітання! З Божою поміччю та за вашої підтримки ми «переповзли» в XVI ст. Якщо лінуєтеся читати далі, то скажу відразу про основні тренди першого десятиліття. Це:

  • московсько-литовські війни та початки формування імперського культу московитів,
  • спроби польсько-литовського поєднання,
  • колапс Великої/Золотої Орди,
  • руйнівні набіги кримських татар на «українські» землі,
  • Сигізмунд І Старий – видатний, якщо не сказати більше, представник династії Ягеллонів на литовському та польському престолах,
  • юдофільська політика Великих князів Литовських,
  • заколот Міхаїла Глинського.

Деякі подробиці. Основні воєнні та політичні події першого десятиліття XVI ст., як і впродовж всього попереднього століття, є наслідком з’ясування особистих стосунків поміж двома Домами: Рюриковичів та Гедиміновичів. Хлопці визначалися у кого і що саме довше/ширше/глибше/потужніше. Обгортка, як і зазвичай, чия віра більш кошерна: грецька чи латинська?

1500 р. Іван ІІІ Васильович, великий князь Московський (ВКМ) починає військові дії проти ВКЛ під приводом типу примусового навернення православних на католицизм. 1503 р. вони укладають перемир’я на 6 років, причому ВКЛ втрачає чверть території. Пауза була короткою: 1507 р. Москва знову починає воювати литвинів (мирову угоду уклали наступного року).

Саме в ті роки Іван ІІІ формулює концепцію «Московський князь є володарем всієї Руси», яка в принципі заперечує державницьке існування ВКЛ. Цього здалося замало, тож за його каденції на престолі вигадали й теорію походження московських князів від римського імператора Августа! Не більше і не менше.

Оружну сварку Гедиміновичів та Рюриковичів використали на свою користь кримські татари: грабують та розорюють Київщину, Поділля та Волинь, причому ВКЛ стає данником Криму! На цьому кримчаки не зупинилися. За два роки відкривають «другий фронт»: беруть в облогу Сарай, столицю Великої/Золотої Орди! А ще за рік, тобто 1504 р., кримський хан Менґлі І Ґерай перемагає останнього хана Великої Орди та впень спалює Сарай. Власне, це й стало кінцем державницького існування Великої Орди. Москва лише підібрала її рештки. І робить це до сьогодні всюди, куди може дотягнутися: Україна, Сирія, Лівія, Карабах, Придністров’я – список можете продовжити самі.

Але повернімося до Вільна – столиці ВКЛ. 1501 р. Князівство, аби вивільнити руки на сході, укладає оборонну угоду із Тевтонським орденом терміном на 10 років. Політичну позицію ВКЛ дуже посилила унія з Польщею (вона протрималася років зо 5); великий князь Литовський обирається королем Польщі за умови приєднання до неї ВКЛ.

«Погоджувальний акт» між двома суверенними державами запроваджує інститут спільного для обох монарха, сейм, вибори короля, проголошує обидва народи та обидві держави одним цілим. Сейм РП ухвалює закон про заборону суміщення двох і більше посад в одних руках (повторено 1564 р.).

1506 р.: Великим князем Литовським та королем Польщі обирається Сигізмунд І Старий (Ягеллон). Титулувався він Dei gratia Rex Polonie, Magnus Dux Lithuanie, Russie ac omnium terrarum Prussie, Mazovieque etc. doiminus et heres, тобто Божою милістю Король Польщі, Великий князь Литовський, Русі й всіх земель Пруських, Мазовецьких та ін. спадкоємець. Саме за нього на законодавчому рівні було затверджено принцип «nihil novi» який проіснував до кінця XVIII ст.: нічого нового в законах без згоди шляхти. Сигізмунд І затверджує привілеї для Київської, Волинської та Полоцької земель, а також підтверджує права та майнові гарантії православної церкви.

Цікаво: він був першим Великим князем, який мився та міняв білизну щотижня.  

Ще одне досягнення під час його «каденції» – угода Литви, Польщі та Угорщини про військовий союз проти будь-якого ворога.

Головна політична авантюра століття – заколот Міхаїла Глинського. Маршалок дворний Литовський, начальник Віленського монетного двору, русинський князь татарського походження, католик, який прийняв православ’я, маючи на меті захопити великокнязівський престол, перейшов на бік Москви (дещо про це тут і тут).

Ще одна добра новина – повернення євреїв до ВКЛ та така собі реституція їхнього майна. Привілей 1388 р. розповсюджено на всіх євреїв Литви. Брестська юдейська громада залишається центром для всіх юдейських громад цієї держави.

Історик, телеведучий, заслужений журналіст України, доктор історичних наук. Веду авторський телеграм-канал.

Підтримайте Токар
50 грн.

10% середньостатистичної статті,
або ж пів дня роботи нашого сервера

Підтримати
Ось вона, нагода стати причетним до розвитку незалежних медіа!
Коменти