На початку листопада німецькі компанії BioNTech та Pfizer опублікували попередні результати фінальної фази випробувань вакцини від коронавірусу. Згідно з ними, препарат запобігає зараженню COVID-19 у понад 90% випадків.
Тести проводили на більш ніж 40 тисячах добровольців: вони отримали дві ін’єкції вакцини або плацебо. Пам’ятаєте, ми розповідали про нього? Так от, протягом тижня після другої дози хвороба розвинулася у понад 90 добровольців, проте лише 9 з них отримували реальний препарат. На таку сумну звістку ринок відреагував відповідно: акції кінотеатрів впали, а Zoom та Netflix – зросли.
Утім, на тлі загальної паніки мало хто згадав, що механізм розробки вакцини є унікальним, бо в ньому використовується РНК. Якщо ви ще не читали наші статті про вакцини й РНК – вйо освічуватися!
Почнімо з теорії. Вакцинацію роблять, щоб максимально безпечно викликати реакцію імунної системи та появу антитіл. Завдяки пошуку золотої середини між схожістю патогену і безпекою організм відчуває загрозу – і вчиться відбиватися від неї – але самої загрози по факту немає. На хлопський розум, це відбувається завдяки інвазивному введенню ослаблених частинок вірусу – класичні щеплення від кору, віспи та поліомієліту працюють саме так.
Втім, якщо не навчитися контролювати ступінь розвитку певних вірусів, вакцини можуть стати небезпечними. Саме тому такі маловивчені загрози як SARS-CoV-2 надаються до такого балансування максимально важко. Усі розробники вакцини від коронавірусу скористалися технологією, за якою препарат надає організму певні білки, характерні саме для цього вірусу. І якщо у попередньому абзаці вакцина робила з хвороби боксерську грушу, то в цьому разі вона лише повідомляє її фізичні параметри: колір, розмір, позицію.
Процес розробки вакцини у лабораторії Pfizer у Майнці, Німеччина.
Цей спосіб набагато безпечніший, але, як ви могли здогадатися, антитіла не завжди достатньо ефективні, аби побороти хворобу. Саме тому науковці всього світу б’ються над тим, щоб знайти оптимальні фрагменти білків, яких вистачить для ідеального тренування антитіл. Цей процес триватиме роками, якщо не десятиліттями. І тут на сцені з’являються Pfizer та BioNTech, які посилено розробляють РНК-вакцини – вони безпечніші та швидші у виробництві.
Суть роботи щеплення полягає в ін’єкції фрагментів геному вірусу, який згодом сам синтезуватиме відповідні молекули. Водночас організм вироблятиме необхідну реакцію антитіл. Торік препарат з подібним механізмом (щоправда, від вірусу Ебола) вже схвалив відомий американський регулятор медикаментів FDA.
Коронавірусна вакцина використовуватиме готові матричні РНК (мРНК) молекули в ліпідній оболонці, яким не потрібно потрапляти в ядро: вони досить легко проникатимуть крізь клітини.
Опинившись всередині, оболонка розпадеться. До мРНК швиденько припливуть рибосоми й почнеться виробництво фрагментів білка, притаманних виключно SARS-CoV-2. Проводячи паралель із боксерською грушею, в цьому випадку об’єкт атаки буквально виростає на очах бійців. До слова, одночасно з німецьким дуетом над РНК-вакциною працює і кембридзька Moderna.
Проте не все так райдужно. Річ у тім, що мРНК-вакцини, як і багато активностей з геномним матеріалом, потребують низьких температур у межах 0°C, але сам процес заморозки переносять далеко не всі. Це означає, що для масової вакцинації створюють логістичні «холодові ланцюги», аби вакцина потрапила з лану до столу без дефектів.
І в цьому моменті Moderna потенційно перемагає Pfizer, адже її препарат спокійно зберігатиметься у стандартній морозилці. Німецька вакцина потребує -70°C для стабільності ліпідної оболонки.
Хай там як, а ставити хрест на вакцині від COVID-19 точно не варто. Утім, слід зважати, що в умовах сьогоднішньої пандемії РНК-вакцини потребуватимуть модерних технологій, грамотної логістики та людяності. Сподіваємося, це дозволить людству гідно підготуватися і до наступних епідемій.
