Так, так, саме так: саме українці всіх часів та національностей! Здивовані? Пояснюю на пальцях. Їх буде хіба 15, але і того більше, ніж досить. Для першого разу.

  1. 2002 р. побачив світ унікальне видання: «Статути Великого князівства Литовського. Том 1. Статут 1529 р.». Автори – Петро Музиченко та Анатолій Паньков
  2. Це перше наукове видання українською найдавнішого правового кодексу багатонаціональної, поліконфесійної Литовсько-Руської держави.
  3. На сьогодні відомі 9 різних списків Статуту, повністю збереглися 7.
  4. Списки Статуту були рукописні, тримовні: давньоруською, латинською та польською.
  5. Під руською мовою сучасні фахівці розуміють загальну для українців та білорусів літературну мову, яка сформувалася під час їх перебування у складі ВКЛ.
  6. Статут відбивав східноєвропейську тенденцію: кодифікацію права здійснили (або планували здійснити) Чехія, Угорщина та Польща.
  7. На початку XVI ст. інші європейські держави поняття «право» не знали.
  8. Визначальна риса: розвиток правової спадщини Київської Русі.
  9. Підвалини: суверенітет держави, єдність права, пріоритет писаного права, демократичні принципи, характерні для державно-правової системи Східної Римської імперії, яка впала 1453 р.
  10. Західна правова традиція тогочасним мешканцям ВКЛ була чужою, незрозумілою.
  11. Писане право ВКЛ стояло вище канонічного (тобто церковного) права. В європейських державах все було з точністю до навпаки.
  12. Конституційні права та обов’язки громадян, їхня участь у формуванні органів влади, їхні компетенції мали пріоритет у порівнянні з кодексами інших держав.
  13. Ця єдина державна законодавча збірка узагальнила, доповнила, осучаснила чинні споконвіку норми звичаєвого права тогочасних литовців, українців, білорусів.
  14. Архітектура Статуту: 13 розділів, 243/272 статті (залежно від списку), які об’єднували норми цивільного, господарського, кримінального та судово-процесуального права.
  15. Наріжний стрижень Статуту – охорона прав держави, магнатів, шляхти, гармонізація прав виборного Великого князя та дворянства (європейська традиція, нагадаю, знала інститут виключно спадкового володаря)

Висновок авторів видання: «Короткий аналіз Статуту 1529 р. свідчить про високий рівень правової думки у Великому князівстві Литовському, де шляхом правової акультурації створено один з найпрогресивніших актів Європи, видатну пам’ятку права литовського, українського та білоруського народів».

Ось тепер, любі друзі, і починайте пишатися. З повним на те правом. Заразом можна і прочитати статтю про те, що таке «акультурація». Виключно для загального розвитку.

До наступної зустрічі!
З повагою до всіх і кожного,
Д.

Історик, телеведучий, заслужений журналіст України, доктор історичних наук. Веду авторський телеграм-канал.

Коменти

Андрій

Пане Даниле, а ви українець якої національності?))