Як читання впливає на мозок?

Ми впевнені, що читання – одна з найкращих звичок, яку варто розвинути кожному. Тієї ж думки дотримуються Білл Ґейтс та Ілон Маск, для яких час, проведений за книгою – конструктивне дозвілля, «секретна» складова успіху.

Однак опустімо інформативність книжок/будь-яких читабельних матеріалів разом з ідентифікацією їх як основного джерела знань. Читання не просто дає нам можливість сприймати та засвоювати нові факти різними способами: воно змінює наш мозок.

Згідно з дослідженнями, читання насправді змінює біологічну нейронну мережу, що впливає на нашу здатність швидше та «гостріше» мислити, пригадувати давно засвоєну інформацію. Це відбувається завдяки формуванню як нових зв’язків між різними частинами мозку, так і зміцненню вже наявних.

Відтоді минуло 200 тисяч років, з яких навичка читання припадає на останні 5 тисяч. З точки зору еволюції, для людини це вміння зовсім нове та неприродне, і ми досить непогано його опановуємо.

Різні частини мозку відповідають за окремі завдання: гіпоталамус, до прикладу, важливий для навчання та пам’яті, а лімбічна система регулює емоції. За читання ж не відповідає якась конкретна мозкова частина через еволюційну новизну цієї навички.

Але це означає, що під час читання структурам мозку потрібно скооперуватися, унаслідок чого зв’язки між ними зміцнюються. Деяким ділянкам мозку, зокрема скроневій, що відповідає за «розпізнавання складних об’єктів, як-от обличчя», згідно з дослідженнями, необхідно переналаштуватися, аби опанувати навичку такого роду. У читанні скронева частка допомагає нам розрізняти букви та слова, адаптовуючись до візуальної інформації.

Читання та біла речовина

2009 року Тімоті Келлер та Марсель Джаст виявили, що читання сприяє утворенню і нової білої речовини.

Вона складається з нервових волокон, які з’єднують нейрони у всьому мозку. Ба більше: завдяки цим нервовим клітинам існує зв’язок між різними мозковими структурами; ці нейрони також допомагають передавати мозкові сигнали з однієї частини мозку в іншу. Можливо, ви коли-небудь чули про іншу, сіру речовину. Вона, на відміну від білої, не покрита багатою на ліпіди оболонкою з речовиною мієліном, що відповідає за швидкість передачі нервових сигналів між мозковими частинами.

Що відбувається з білою речовиною під час читання та чому це важливо? Читаючи, ми допомагаємо нашому мозку виробити додаткову кількість вищезазначеної речовини, у складі якої є мієлін, відповідальний за швидкість «комунікації» між клітинами. Це, своєю чергою, сприяє зміцненню нейронної мережі, здатної ефективніше передавати сигнали з однієї ділянки мозку в іншу. Таким чином мозок працює швидше.

Читання покращує вашу короткочасну пам’ять

2016 року Мери Кеннеді опублікувала статтю в Perspectives in Biology, де визначила роль гіпоталамусу та синапсів, що допомагають нам запам’ятовувати інформацію. Гіпоталамус – це ділянка у проміжному мозку, де синапс між нейронами є дуже малим. Для процесу запам’ятовування синапс є надважливим.

Сенсорний та емоційний досвід, отриманий людиною, спочатку засвоюється у короткочасній пам’яті, де інформація залишається недовго. По завершенні формування короткочасної пам’яті через синапси між нервовими клітинами передаються сигнали. Як наслідок виникають так звані нейронні шляхи, що пов’язані зі стимулами – передумовами їх формування.

Однак, якщо конкретний нейронний шлях не буде повторно ініційований впливом стимулів, які дозволили йому спочатку сформуватися, він відімре. В іншому разі, якщо вплив стимулів регулярно активізуватиме нейронні шляхи, короткострокові спогади можуть перетворитися на довготривалі.

Для того, щоб краще зрозуміти ці процеси, подумайте, приміром, про те, що вам потрібно пройти певний маршрут невідомою вам місцевістю, користуючись так само не баченою вами раніше мапою. Спочатку ви й гадки не маєте, як виглядає дорога до точки Б.

Після одноразового проходження маршруту інформація про нього залишиться у короткостроковій пам’яті й може взагалі зникнути, якщо ви вдруге не пройдете тією самою дорогою для запам’ятовування деталей. Що більшу кількість разів ви повторите мандрівку, то більше нюансів відкладеться у довгострокову пам’ять.

Якщо ви ніколи не пробували полуницю, то, очевидно, її смакові характеристики вам невідомі й в пам’яті не відклалися. Коли ви куштуєте щось вперше, в мозку виникає нейронна реакція (відповідь), яка передає пережитий досвід до короткочасної пам’яті. Якщо ви не їстимете полуницю знову і знову, ваші неактивовані нейронні шляхи за деякий час відімруть і пам’ять про смак ягоди пропаде.

Під час читання мозок створює нові спогади, формує нові синапси, необхідні для передачі інформації від одного нейрона до іншого, зміцнюючи у такий спосіб вже наявні нервові шляхи. Тобто якщо людина читає регулярно, вона може зберігати більшу кількість інформації у пам’яті та водночас набагато швидше її пригадати й відтворити.