Про потребу популяризації відновлювальних джерел енергії, як і про поширення електрокарів говорять всі, але чи чули ви про нову технологію вирощування риби – їжі, яку споживаєте чи не щодня?
Традиційні способи ведення господарства модифікуються під впливом нових викликів, з якими чимраз частіше зіштовхується людство. У природному середовищі стихію контролювати не так легко, тому аквапідприємства «переїжджають» на сушу. До цього дедалі частіше вдаються власники подібних господарств; «переїзд» позитивно впливає як на самих риб, так і на екологію, адже у традиційних рибгоспах риби часто потерпають від морських вошей та інфекційних хвороб, а це позначається на якості продукту. Сучасні наземні аквагосподарства можуть постачати свіжу місцеву рибу країнам, які не мають виходу до моря.
Для поширення нової технології вирощування риби на суші, дослідники залучають засоби міжнародної співпраці, ШІ та передові аналітичні підходи.
Серйозною проблемою, пов’язаною з наземними об’єктами рибництва, є належний контроль за кількістю необхідних мікроорганізмів та хімічної якості води.
Норвегія, до прикладу, має настільки багатий досвід у веденні наземного рибного господарства, що чи не кожен дорослий лосось, якого помістили в закриті рециркуляційні системи, з’явився на світ та був вирощений на суші. Знання про аквагосподарство, які дозволяють розводити рибу фактично будь-де без шкоди для неї й природи, зараз мають особливий попит
Роман Нетцер, старший науковий співробітник SINTEF
Подібну екосистему створили в Німеччині, де Fresh Cooperation розводить рибу для клієнтів з Центральної Європи, використовуючи так звані Циркуляційні системи аквакультури (RAS). Енергію для їхнього функціонування постачають відновлювальні джерела, а саму рибу годують власноруч вирощеними живими кормами, для збереження дикої популяції дрібних ракоподібних у водоймах. Такі системи є екологічною альтернативою традиційним рибним господарствам, котрі не тільки використовують надмірно велику кількість природних ресурсів, але й шкодять довкіллю, транспортуючи рибу повітрям.
Однак ведення рибного господарства на суші має декілька важливих нюансів: масова смертність особин, «земляний» присмак риб’ячого м’яса через біологічні умови у наземних системах та підвищена вразливість молодих риб до низької якості води. У найгіршому разі через зниження важливого для життя тварин показника можуть вимерти тисячі дорослих особин.
Проблеми, дослідження та прогрес
Для розв’язання проблем, що виникли через невідповідність штучно створених біологічних умов у воді та природних, новий Європейський дослідницький проєкт DigiRAS планує розробити стратегії покращення якості води, винайдення підводних сенсорів та вивчення морського середовища з використанням систем відеонагляду та ШІ. Головне завдання дослідників полягає у визначенні видів бактерій, які необхідні для підтримання нормальних умов у воді та таких, що загрожують життю риб
зазначає Роман Нетцер
Попри усунення факторів, які становили небезпеку для риб у морі, наземні водні господарства все ще не можуть похвалитися низьким рівнем смертності особин. Це пояснюється тим, що морська вода, яку використовують у резервуарах, містить сульфат. З нього, внаслідок активності деяких бактерій, зазвичай присутніх у природній воді, може утворюватися високотоксичний сірководень (H2S). За кількістю і рівнем активності цих бактерій незабаром стежитимуть за допомогою молекулярно-біологічних методів, як-от кількісні та цифрові полімеразні ланцюгові реакції (PCR) в реальному часі.
H2S, або сірководень, неодноразово був причиною масової смертності на об’єктах. Це відбувається тому, що наразі у нас немає аналітичного методу виявлення H2S до виникнення перших симптомів у риб. На той час, зазвичай, риб уже занадто пізно рятувати,
говорить Нетцер
Дослідники покладають величезні надії на ШІ, який дозволить визначити ранні стадії погіршення самопочуття риб через інтоксикацію сірководнем. Подібні методи випробовувалися в традиційних морських рибних господарствах і невдовзі використовуватимуться у наземних.
Науковці стверджують, що риби, які народилися і виросли в подібних умовах, матимуть високу якість та житимуть довше не лише через відсутність надокучливих морських паразитів. Річ у тому, що дослідники при аквагосподарствах на суші ідеально підлаштовують умови під потреби особин. У цей норвезький проєкт були залучені також вчені з Патрського університету, які досліджуватимуть здоров’я риб, вирощених у незвичних для них локаціях.
Новий метод водопідготовки наразі розробляє фінський Технологічний університет Лаппеенранта. Його вчені прагнуть позбавити риб’яче м’ясо земляного присмаку, через який тисячі особин стають відходами. Без нових розробок рибу доводилося залишатися на декілька тижнів до забою в проточному акваріумі для очищення, що значно збільшувало виробничі витрати.
Чому це важливо?
Окрім неймовірного полегшення для довкілля, ще однією перевагою закритих рибницьких господарств є те, що відходи з виробництва можуть використовуватися як добрива у т. зв. аквагосподарських системах або для вирощування нових біоресурсів, як-от щетинні черви, молюски, морські огірки та водорості.
Більшість прибережних країн могли б розвивати внутрішні ринки морської аквакультури, які задовольняли б усі потреби свого населення в морепродуктах в повному обсязі
Ми довели, що овочівництво та рибництво можна поєднувати.Це ефективне виробництво харчових продуктів і вигідна експлуатація ресурсів на практиці.
Нетцер
Нові джерела білка для риби – запорука екологічності ведення аквакультурного господарства. Це й відходи цукрової тростини, перетворені на масло мікроводоростями, і комахи та бактеріальний білок, що отримується з природного газу. Нові корми необхідні через скорочення традиційних джерел риб’ячого харчування, водночас обсяги вилову особин зменшуються.
