Авіаційне паливо, себто гас — складна суміш хімічних елементів, із 86% вуглецю та 14% водню. При згорянні вуглець контактує з киснем, викидаючи понад 3 кг вуглекислого газу на кожен спалений кілограм палива.
На щастя, він не фокусується в окремих частках атмосфери, а рівномірно розподіляється навколо усієї земної кулі. Ба більше, він мандрує і вертикально, розташовуючись, наприклад, на висоті коридорів громадської авіації. І хоча частка викидів авіатранспорту ледве сягає 3% світового показника, є нюанс.
Він полягає у тому, що нам важко оцінити роль водяної пари, яка викидається авіацією. Ми знаємо пропорцію керосину до водяної пари (1:1,23), яка утворюється при згорянні, а от з якісною оцінкою все набагато складніше. Коли гарячі та вологі вихлопні гази потрапляють у холодне довкілля, пар конденсується — утворює дрібні крапельки води. Якщо висота велика, вони стають маленькими частками льоду.
Аби декарбонізувати авіацію, зокрема громадську, науковці посилено працюють над використанням рідкого водню. Водень має залишатися у рідкому стані, для чого треба -253 °C температури. Інженери з Airbus здогадалися, що ці холодильні потужності можна використовувати для охолодження всієї силової установки. У великій науці це називають кріогенною інженерією.
До того ж рідкий водень здатен охолоджувати електричну установку до надпровідникових температур, себто все працюватиме ще ефективніше, майже вдвічі. Створено перший прототип — Ascend — який вже незабаром застосовуватимуть на гібридних та електричних літаках.
Схема будови наземного прототипу ASCEND. Джерело – Airbus
Апарат зробить компоненти літаків вдвічі дешевшими, знизить напругу до 500 В і на 50% зменшить втрати електроенергії.
Наступними роками систему тестуватимуть на суші — силова установка у майже 700 кінських сил з кабелями, електронікою та моторами охолоджуватиметься рідким воднем, що йтиме трубками з паливних баків. Якщо тестування буде успішним, Airbus зробить великий прорив у авіації, утворивши водневу гілку.
